Голосування відбулося всупереч відкритим запереченням обербургомістра Мюнхена та організацій, які працюють з біженцями, — однак склад ради робив результат передбачуваним задовго до самого засідання.
Проєкт виник не у вакуумі.
Депортації з Німеччини зростають четвертий рік поспіль: за даними федерального МВС, у 2025 році країну примусово залишили близько 23 тис осіб — на 15% більше, ніж роком раніше, і майже на половину більше, ніж у 2023 році, коли рахунок йшов на 16 тис. При цьому резерв тих, кого належить вислати, але хто поки залишається в країні, оцінюється майже в 220 тис осіб — ця цифра, наведена виданням Die Welt з посиланням на МВС, і пояснює логіку проєкту: наявна інфраструктура аеропортів явно не справляється з навантаженням, яке влада планує на неї покласти.
Параметри терміналу
Потужність нового об’єкта розрахована заздалегідь і досить конкретно. За даними Федерального міністерства внутрішніх справ, через термінал щодня зможе проходити до 100 осіб, які вилітають регулярними рейсами, а в періоди пікового навантаження передбачено відправлення двох чартерних рейсів на добу виключно для групових депортацій. Іншими словами, йдеться не про тимчасовий захід, а про постійно діючий вузол, спроєктований під потік висилок, що зростає, а не скорочується.
Саме цей масштаб і викликав найбільше занепокоєння в організацій допомоги біженцям, які виступали проти будівництва. Їхнє побоювання сформульоване гранично чітко: термінал, задуманий як проєкт баварського та федерального рівня, з часом може почати обслуговувати депортаційні потоки сусідніх країн Євросоюзу, перетворившись на вузловий пересадковий пункт для висилки мігрантів далеко за межами Німеччини. Напередодні засідання правозахисники зверталися до членів ради із закликом відхилити проєкт — звернення залишилося без наслідків.
Позиція аеропорту: лише інфраструктура
Керівництво Flughafen München GmbH, керуючої компанії аеропорту, з самого початку прагнуло дистанціюватися від політичного змісту проєкту. За заявою компанії, будівля буде зведена коштом власних коштів аеропорту, а потім передана в довгострокову оренду федеральному уряду; експлуатувати термінал буде виключно федеральна поліція.
Формулювання тут принципове: аеропорт наполягає на ролі забудовника й орендодавця, а не організатора депортацій — відповідальність за самі рейси та процедуру висилки повністю лежить на поліцейському відомстві. На засіданні цей розподіл ролей було закріплено одразу двома голосуваннями: рада дала згоду і на договір будівництва, і на договір оренди, розглядаючи обидва документи як єдиний пакет.
Протест обербургомістра не змінив розкладу
Ще до засідання новий обербургомістр Мюнхена Домінік Краузе, який представляє партію «Зелені», публічно оголосив про свій намір голосувати проти. «Масові депортації не повинні ставати частиною бізнес-моделі мюнхенського аеропорту», — заявив він виданню Abendzeitung, окресливши позицію міської адміністрації гранично жорстко. Ця заява перетворила голосування, яке ще нещодавно називали формальністю, на предмет пильної уваги преси в останні дні перед засіданням.
Але вплинути на результат позиція мерії не могла в принципі — і причина в структурі власності аеропорту. Контрольний пакет належить Вільній державі Баварія — 51%, ще 26% — федеральному уряду Німеччини, і лише 23% — самому Мюнхену. Таким чином, Баварія та федеральний центр спільно мають стійку більшість у наглядовій раді, куди також входять кілька представників профспілок, а голос міста залишається суто символічним за будь-якого принципового рішення.
Будівництво терміналу планується завершити до 2028 року. Якщо нинішня динаміка депортацій збережеться, а резерв у 220 тис осіб, які очікують висилки, не скоротиться, новий об’єкт стане не разовим політичним рішенням, а постійним елементом інфраструктури, що визначатиме міграційну практику Німеччини на роки вперед.
Джерела: dpa, AFP, Reuters
Останні публікації
