Багато що залежить від того, що регіон має змогу запропонувати людям: роботу, житло, місце в дитячому садку, нормальний транспорт. Спробуємо розібратися в статистиці простими словами.
Чому зростання або спад населення важливі для регіонів
Населення зростає чи скорочується!? Від відповіді залежить повсякденне життя в кожному місті чи районі. Там, де мешканців додається, завжди потрібні: нове житло, школи, дитячі садки та розширення інфраструктури. Де населення зменшується, комунальні служби та інфраструктура продовжують працювати, але користується ними все менше людей, а витрати на інфраструктуру залишаються незмінними.
Але в комплексі все взаємопов’язано ще складніше, ніж здається. Візьмімо труби для питної води та каналізації. Їх прокладають під певний рівень потоку води. Коли попит на постачання води та каналізацію падає, доходи комунальних компаній так само падають. А витрати на утримання залишаються на початковому рівні, а часто й зростають. Скоротити каналізацію та водогін майже неможливо й дорого, тому місто сплачує за систему, якою користується дедалі менше людей. З такими витратами стикаються не лише водоканали. Те саме стосується шкіл, доріг і громадського транспорту, які будували для більшої кількості мешканців.
Більше літніх, менше працюючих
Автори нового соціологічного дослідження підрахували, що до 2045 року в Німеччині проживатиме приблизно 81,8 млн осіб. Це на 1,7 млн менше, ніж наприкінці 2025 року. Дослідження було проведене Берлінським інститутом населення та розвитку разом із фондом Wüstenrot. Фонд некомерційний, його створила в 1990 році будівельно-ощадна каса Wüstenrot, і він підтримує дослідження про житло, розвиток міст і зміни в суспільстві.
Саме по собі скорочення населення бідою не вважається, і країни з меншою кількістю мешканців цілком мають жити гідно. Тривожить інше: пенсіонерів стає дедалі більше, а працюючих людей – дедалі менше. До 2045 року кількість працюючих в країні, як очікується, знизиться на 4,7 відсотка. Підприємствам, школам і лікарням доведеться шукати працівників, а податкове навантаження на тих, хто залишається, зросте.
“Бебі-бумери виходять на пенсію, на зміну їм приходять помітно менші за чисельністю покоління, народжуваність падає, а приплив мігрантів, як і хаотична міграційна політика, не компенсує дедалі більшу перевагу смертей над народженнями”, – заявила президент інституту населення та розвитку Катерина Хінц на презентації дослідження в Берліні.
Бебі-бумерами називають тих, хто народився наприкінці 50-х – у 60-ті роки ХХ століття. В той час в країні з’являлося на світ від 1 млн дітей на рік і більше. Пізніше народжуваність різко впала – майже вдвічі. Тому наразі на зміну великому за кількістю поколінню приходять помітно менші. Ця різниця між поколіннями визначить, скільки людей залишиться на ринку праці в найближчі роки, і як ці люди утримуватимуть таку кількість пенсіонерів в країні.
Вирішальним стає стан економіки
Демографічно Німеччина загалом скорочується, але не скрізь однаково. Країна влаштована за федеративним принципом: є федерація, землі та муніципалітети. Кожен рівень відповідає за свої завдання, а багато рішень про школи, транспорт і водопостачання ухвалюють саме на місцях. На нижньому рівні перебувають 400 районів і міст. Автори оцінили кожен із них за 26 показниками, серед яких демографія, економіка, освіта та соціальні умови для мешканців. З цих даних склалася загальна оцінка: чим вона вища, то кращі перспективи району та землі загалом.
Результат виявився несподіваним: “Звичні відмінності між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем, містом і селом описують лише частину реальності”, – пояснила Хінц. У майбутньому набагато важливішим стане інше – наскільки регіон привабливий для бізнесу та наскільки надійне його фінансове становище.
“У найближчі роки одні регіони помітно втратять мешканців і робочу силу, інші продовжать зростати. Навіть всередині Сходу, Півдня та сільських територій розрив в демографії та економіці збільшується”, – зазначила Хінц.
Діяти політикам потрібно вже зараз
“Демографічні зміни відбуваються на наших очах, і вони помітні всюди”, – застерегла очільниця науково-дослідного інституту – “Наслідки цих змін можна пом’якшити, але їх вже не можна уникнути, а чим довше ми чекаємо, тим менше залишається можливостей для маневру”.
Як наголосив Фредерік Сікстус з Берлінського інституту населення та розвитку, майже скрізь по країні помирає більше людей, ніж народжується. Причина цього явища криється в низькій народжуваності, яка стабільно тримається десятиліттями, і швидко це не змінити. З іншого боку, чим нижчий рівень життя населення, то вища народжуваність – це один зі стовпів соціології та демографії.
Низька народжуваність підтверджує високий рівень життя в Німеччині, але має обернутися економічним крахом у майбутньому, особливо якщо до влади прийдуть ультраправі та повністю перекриють міграційні потоки, зокрема потоки фахівців. Тому долю регіонів вирішує міграція населення, як внутрішня, так і зовнішня.
Раніше приплив фахівців з-за кордону не раз вирівнював демографічну та економічну ситуацію в регіонах. Тепер самою міграцією старіння суспільства не зупинити.
За даними дослідження, щоб залучати людей з-за кордону та з інших регіонів Німеччини, потрібно одразу кілька умов:
- робочі місця з прийнятними умовами життя та доходами;
- відсутність дискримінації під час прийому на роботу (як основний чинник німецьких проблем);
- достатня кількість житла;
- достатня кількість працівників для підприємств;
- муніципалітети з надійним фінансуванням;
- можливості догляду за дітьми для родин;
- працююча система транспорту.
Усі сім умов пов’язані між собою. Хороша робота приваблює людей, а втримати їх допомагають житло, рівень життя, дитячі садки/школи та розвинена інфраструктура. Інвестувати у все це має змогу лише муніципалітет зі сталими фінансами та доходами.
Берлін лідирує
“Багато великих міст, найімовірніше, продовжать зростати”, – зазначив Мануель Слупіна з фонду Wüstenrot. Перше місце в прогнозі розвитку міст і регіонів посідає Берлін. Населення столиці в найближчі роки має зрости майже на 10 відсотків, тобто приблизно на кожного десятого мешканця.
Зростають і інші міста: Гамбург, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен і Дюссельдорф на заході, а також Лейпциг, Дрезден і Потсдам на сході. Мюнхен залишається серед тих, хто, за прогнозом, залучатиме дедалі більше людей і в найближчі два десятиліття. Для міста це означає, що питання житла й транспорту залишатимуться тут гострими й надалі. І якщо місцева влада продовжить грати в популізм, це має обернутися крахом для міста й навіть для всієї Баварії.
Чіткої різниці між містом і селом автори не знайшли.
Передмістя великих міст також, найімовірніше, зростатимуть. Молодь частіше їде жити в мегаполіси, а родини з дітьми обирають передмістя. Тому зростання міст нерідко триває за його межами, в сусідніх громадах.
Серед тих, хто програє в майбутньому, очікується багато великих міст заходу країни: Бремен, Дуйсбург, Дортмунд, Кайзерслаутерн. Їхня економіка й умови життя приваблюють людей дедалі слабше. В кінці рейтингу опинилися малонаселені території Німеччини, і багато з них, як завжди, перебувають на сході.
Боротьба за робочу силу
Дванадцять із 20 районів і міст із найнижчою оцінкою лежать на сході Німеччини. У дослідженні 2019 року таких було п’ять, тобто їхня кількість зросла більш ніж удвічі. Саме там найшвидше зменшується кількість населення працездатного віку. І до 2045 року, за оцінкою дослідження, населення цих регіонів зменшиться ще на 18 відсотків.
Тому боротьба за працівників стане одним із головних демографічних завдань у колишній НДР, вважають автори. Підприємствам сходу доведеться шукати людей і серед місцевих, і серед тих, кого є змога залучити з інших регіонів та з-за кордону.
Але цьому має змогу завадити одночасна радикалізація населення цих регіонів. При зменшенні якості життя, рівня медицини, культури й освіти з’являються радикальні погляди, образи та заздрість до інших регіонів. Цим користуються політики-популісти, такі як АдН. І в разі їхньої перемоги на місцевих виборах вони ж обіцяють скоротити міграцію, що призведе до ще більших проблем для населення цих регіонів. Не постраждають лише політики та наближені до ультраправих люди.
Найкращі шанси в цій боротьбі залишаються у двох південних земель, Баварії та Баден-Вюртемберга. Баварія спирається на сильну в багатьох місцях економіку та працюючий ринок праці.
Але має три основні проблеми: серйозна проблема з житлом, популізм уряду, проблема з дискримінацією працівниками відділів кадрів під час прийому на роботу (встановлення штучних гендерних і расових квот тощо).
Рішення потрібно шукати на місцях
На думку Мануеля Слупіни, висновки дослідження вимагають від політиків багатьох дій, а не чергових гучних заяв. “Скільки регіональних відмінностей витримає політична вимога рівноцінних умов життя?” – запитав він і послався на Основний закон – конституцію Німеччини. Вона ставить перед державою мету: щоб у людей, де б вони не жили, були зіставні можливості та шанс на гарне життя. Якщо розрив між регіонами продовжить зростати, виконувати цю вимогу буде дедалі важче.
Але про який гідний рівень життя можна говорити, якщо (матеріал на цю тему готується):
- На кожному кроці працівники відділів кадрів низької ланки бажають бачити одразу філолога німецької мови, жінку й ще обов’язково національності, яку обрав працівник відділу кадрів за власними суб’єктивними поглядами, замість того, щоб обирати за професійними якостями.
- Якщо житла не вистачає.
- Якщо місцеві чиновники замість того, щоб зацікавлювати іммігрантів і отримувачів допомоги працювати та покращувати якість життя цього прошарку населення, займаються погіршенням рівня життя цих людей. Наприклад: переселяючи людей з гуртожитку, де люди жили по одному в кімнаті, в гуртожитки по троє-четверо в кімнаті. Так посилюються соціальні конфлікти, рівень злочинності та втрачається мотивація розвиватись.
- Або коли джобцентр зобов’язаний видавати направлення на співбесіди, домовлятися з роботодавцями, а видає лише роздруківку із сайту вакансій, яку людина й сама легко могла б знайти. Навіщо ж на цб організацію виділяються мільярди євро?
- Якщо для дітей немає місць ні в дитячих садках, ні в секціях.
- Якщо в школах замість індивідуального підходу йде зрівнялівка, і діти іммігрантів залишаються з поганими оцінками лише через слабке, шо логічно для перших років життя в Німеччині, знання німецької, та змушені навіть із високим рівнем айкью вчитися на робітничі спеціальності. А заявлена підтримка таких дітей залишається лише популізмом на сторінках інтернету й в телеінтерв’ю.
Проблеми Баварії можна перелічувати довго. І, на жаль, ми, крім гучних заяв місцевих чиновників і політиків, “не бачимо світла в кінці цього тунелю”.
Науковці радять політикам зосередитися на структурних проблемах і регіональних відмінностях. “Гарне рішення для мегаполіса, що зростає, не обов’язково підійде для сільського району, що скорочується”, – наголосив Слупіна.
Рішення потрібно шукати й розробляти під конкретне місце та його реалії, а для цього потрібні відповідні умови й бажання уряду щось змінювати.
“Потрібно менше жорстких приписів, більше свободи для творчих рішень і більше фінансових можливостей, особливо для місцевих муніципалітетів і для тих, хто займається громадською роботою”. Слупіна виступає за більшу довіру до регіональних можливостей, але не забуваючи про бажання влади цим займатися.
Муніципалітети, найімовірніше, підтримають таку позицію. Бургомістри й очільники районів давно мають бажання отримати більшу фінансову свободу, щоб самим вирішувати, на що витрачати гроші. Зараз вони домагаються більшої частки в загальних податкових надходженнях держави. Федерація та землі заперечують і посилаються на власні бюджетні труднощі. Але і ті, й інші розуміють, що реформи фінансової системи, імовірно, не уникнути.
Що це означає для регіонів
До 2045 року Німеччина стане меншою та старшою. Одні міста й райони продовжать зростати, інші втратять мешканців і працівників. Межа між ними пройде за станом економіки та фінансів муніципалітетів, а звичні лінії між Сходом і Заходом, містом і селом опишуть її лише почасти.
Баварія в цьому прогнозі поки що залишається у вигідному становищі, але лише через інерцію розвитку в минулі десятиліття. І Мюнхен тому приклад: економіка поки працює, а приплив населення лише зростає. З іншого боку, пропорційно загострюються проблеми соціального плану, що має найближчим часом змінити динаміку зростання Землі і Мюнхена на повністю протилежну. А це призведе до зменшення податкових надходжень, а отже, до занепаду регіону. І чи знайде уряд Баварії “у своїх штанях яйця” для викорінення в собі популізму та трансформації в технократів – покаже час.
Решті регіонів доведеться шукати свій шлях, бо єдиного рецепту для розв’язання згаданих проблем немає. Те, що працює в Землі, що зростає, має змогу не підійти району, що скорочується. Від цього залежатиме, якими виявляться школи, транспорт і догляд за дітьми та пенсіонерами, кількість яких лише зростатиме в конкретному районі.
Час для пошуку й ухвалення рішень обмежений, і чим довше політики чекають і ходять фотографують баварські сосиски для свого блогу, тим менше залишається маневру для так званої “зупинки перед прірвою”.
Питання про гроші, житло й працевлаштування, яке гальмують працівники відділів кадрів нижчої ланки для муніципалітетів, поки що відкрите, і від його наслідку залежить, чи зможуть регіони залучати нових мешканців і працювати з тими, хто в них вже проживає в цих місцях.
