Але замість того, щоб офіційно найняти людей на роботу, місцеві чиновники вирішили застосувати фашистські методи управління й найняти біженців на зарплату в 17,5 раза меншу за встановлений законом мінімум. По суті, загнавши біженців у рабство й повторюючи дії націонал-соціалістів часів Другої світової війни, коли ті масово завозили людей “рабами” до Німеччини.
Ті також отримували або копійки, або працювали за їжу й дах над головою. Так, вочевидь, виглядав розрахунок ХСС і АдГ, коли ті подавали ідею. Але міська рада цю ідею не прийняла: пропозиція ХСС отримала 14 голосів проти 16, ініціативу АдГ підтримали лише троє депутатів. Противники ідеї назвали умови неприпустимими.
Що пропонували ХСС і АдГ
Пухгайм розташований на захід від Мюнхена, в районі Фюрстенфельдбрук. На засіданні міської ради обговорювалася ініціатива двох партій, за якою прохачі притулку мали за невелику грошову винагороду працювати на міському господарському дворі (Bauhof). Зазвичай такі двори відповідають за утримання вулиць, парків і дитячих майданчиків. Про це написав репортер газети Merkur Патрік Тіц.
Ініціатива спиралася на три доводи:
- зайняти прохачів притулку з пухгаймського гуртожитку на господарському дворі за 80 центів на годину;
- знизити навантаження на перевантажений господарський двір;
- запропонувати отримувачам державної підтримки заняття взамін.
Міська рада відхилила обидві пропозиції після критики умов праці. Дивно, що АдГ і ХСС не запропонували, як націонал-соціалісти, вішати на людей жовті зірки, або білі півмісяці, а може, вже й хрести на груди.
Доводи бургомістра і ХСС
Бургомістр Томас Гофшустер (ХСС) повідомив, що громадські роботи обмежені. Він назвав завдання нечисленними й простими. Але, як і всі представники цих двох партій, він забув про існування законів, Конституції, нарешті, прав людини.
За оцінкою районної адміністрації, прохачам притулку все ж таки знадобляться навчання й супровід в інтеграції. Але адміністрації, вочевидь, невідомо, що для цих цілей вони отримують окремий федеральний бюджет.
Депутат від ХСС Домінік Шнайдер послався на нібито значне робоче навантаження громадських робіт, про яке раніше розповів бургомістр. За його словами, той, хто отримує державну підтримку, повинен щось робити взамін. Для самих прохачів притулку Шнайдер бачив великі можливості: завести знайомства, краще пізнати суспільство, поліпшити мову. “Для когось це, можливо, крок до постійної роботи”, – зазначив він. Але він так і не зміг відповісти на запитання, чи зміг би він сам працювати за 80 центів на годину лише для того, щоб отримати й так гарантовані законом пільги, чи зміг би він сам жити в таких умовах, у які біженців заганяє його партія? На пропозицію помінятися місцями з будь-яким біженцем він відповів відмовою.
Умови й критика
Замість зарплати учасникам належала б винагорода в 80 центів за годину. Це навіть менше, ніж за класичної роботи на мінімальну заробітну плату, місячна зарплата виходила б навіть меншою, ніж міні-джоб, при витратах часу, як на постійній роботі. Розмір зарплат у Німеччині встановлений федеральним законом і не може бути змінений. Закон допускає волонтерську діяльність на таких робочих місцях у державних, муніципальних і некомерційних організаціях, але забороняє використання по суті рабської праці. Ідея також передбачала для тих, хто відмовляється від такої пропозиції, скорочення виплат, що теж суперечить законодавству Німеччини.
Ініціатива АдГ у нахабстві й беззаконні пішла ще далі: партія пропонувала спонукати до таких робіт також некомерційні та муніципальні організації. Александер Байяс (“Ліві”) заперечив: “Це рівнозначно рабській праці”. Він назвав таку практику нелюдською.
Керівник апарату ратуші Єнс Тьонєс нагадав про досвід 1990-х років: “Це був не найкращий досвід, і він змусив нас триматися від цього на відстані”. “Зелені” теж указали на великі адміністративні витрати й малі шанси отримати справжню роботу.
Підсумок голосування
Ініціативу ХСС було відхилено, а ініціативу АдГ підтримали лише троє депутатів.
Чому це важливо
У Пухгаймі зіткнулися два підходи до того, що суспільство має право вимагати від людей, які отримують підтримку. Прихильники ініціативи вбачають у роботі обов’язок і можливість освоїтися в новому середовищі. Противники вказують на низьку оплату праці, повну відсутність перспектив, величезні витрати на організацію такої схеми й малі шанси отримати справжню роботу.
Рішення ради означає, що програма, подібна до націонал-соціалістичної, не буде запущена, а чинні правила виплат прохачам притулку залишаються попередніми. Адже ми не живемо в Росії чи Північній Кореї, де пара політиків вирішує за всіх, як ті мають жити, не бажаючи випробувати на собі ті самі умови життя й праці, тобто показати лідерські якості. Ми живемо в країні, вільній від упереджень, де досі закон вищий за радикальні ідеї.
