Замість галасливого народного гуляння тут виростає містечко, влаштоване навколо іншої ідеї: культура не зобов’язана бути гучною, а розвага – бездумною. Зимовий Tollwood, що відкривається 24 листопада й працює до 23 грудня, – це фестиваль, який із кінця 1980-х наполегливо доводить, що свято може бути серйозним, не перестаючи бути святом.
Картковий будиночок, до якого можна увійти
Перше, що побачить відвідувач біля входу, – восьмиметрова конструкція, зібрана як картковий будиночок. Це не просто фотозона. Вона відсилає до девізу сезону: “All in fürs Klima – das Spiel Deines Lebens” (“Усе на кін заради клімату – гра твого життя”). Усередину можна зайти – і це запрошення до роздумів, а не до селфі. Що саме поставлено на кін, коли йдеться про клімат? Організатори не дають прямої відповіді, залишаючи простір для власного висновку.
Тема продовжується й в інших роботах. У центрі майданчика з’явиться сцена Cube, віддана артистам цирку й майстрам вогняних шоу. Вуличні перформанси та виступи на ходу розмивають межу між глядачем і сценою: територією фестивалю не можна просто пройти, не опинившись усередині дійства.
Три школи руху в Grand Chapiteau
Найтрудомісткіша частина підготовки – театральний шатер Grand Chapiteau, що вміщає близько 1 тис. глядачів. Тут із 25 листопада по 20 грудня покажуть три постановки під спільною назвою “Made to move YOU”. Куратори називають їх “трьома винятковими шоу, що демонструють акробатику й танець на найвищому рівні” – і це той випадок, коли формулювання не розходиться зі змістом.
Відкриває програму австралійська трупа Gravity & Other Myths із “Ten Thousand Hours” (25-29 листопада). Вісім акробатів і один музикант вибудовують спектакль навколо простої, але точної думки: тіло, здатне на те, що здається неможливим, – це результат тисяч годин, яких ніхто не бачив. Шоу називають “любовним визнанням нашому тілу” і запрошенням зазирнути за лаштунки майстерності.
З 2 по 9 грудня – німецька прем’єра “Triptych” хореографа Lewis Major Projects. Австралієць, який у минулому працював пастухом, а сьогодні вважається однією з помітних фігур сучасного танцю, зібрав три частини – “Prologue”, “Unfolding” і “Epilogue” – у єдине ціле, де пластика поєднується зі світловою архітектурою та музикою.
Завершує програму Galapiat Cirque з “Mad in Finland” (12-20 грудня). Вісім фінських артисток працюють із канатом, трапецією й повітряною акробатикою, але не менше – з інтонацією: клоунада тут сусідить із багатоголосим співом, а сауна й полярна ніч перетворюються на сценографію для розмови про дім та ідентичність. Квитки на всі три постановки починаються від 38 євро.
Розмова, яка не відкладається
Tollwood був би не собою, якби обмежився сценою. Цикл “Die Welt zu Gast im Zelt” (“Світ у гостях у шатрі”) збирає в чотири понеділкові вечори тих, хто говорить про клімат не гаслами, а аргументами.
- 30 листопада – кліматична активістка Луїза Нойбауер із бесідою “Was wäre, wenn wir mutig sind?” (“Що було б, якби ми набралися сміливості?”).
- 7 грудня – морський біолог і ведучий Terra X Улі Кунц із мультивізуальним шоу про океани.
- 14 грудня – метеоролог ARD Свен Пльогер і фахівчиня з екологічної етики Ута Езер із темою “Klima. Wandel. Werte.” (“Клімат. Зміни. Цінності.”).
- 21 грудня – колишній федеральний міністр економіки Роберт Габек із програмою “Wenn das Eis schmilzt” (“Коли тане лід”).
Вечори з Нойбауер і Габеком розпродані задовго до початку – сигнал, який у Мюнхені зчитують без додаткових пояснень. Свен Пльогер на презентації програми сформулював загальний настрій точніше, ніж будь-який пресреліз: “У грі “кліматичний розум проти заперечення реальності” рахунок сьогодні, за відчуттями, 1:3. Добра новина: гру можна переламати. Але тільки якщо продовжувати грати”. Квитки на вечори, що залишилися, коштують 15 євро.
Ринок, де за “органікою” стоїть система
“Ринок ідей” – серце фестивалю в буквальному сенсі: саме доходи від оренди 200 торгових місць і 57 гастрономічних точок фінансують культурну програму й екологічні проєкти Tollwood. Тут продають кераміку, вишиті сумки, прикраси зі срібного столового прибору – і одяг справедливої торгівлі. Але принципова позиція видна не в асортименті, а в правилах.
З 2003 року вся гастрономія фестивалю сертифікована як органічна. 75 відсотків м’яса має додаткові маркування Biokreis, Bioland, Demeter або Naturland. Навіть серветки тут – зі справедливо торгованої органічної бавовняної тканини, а не з паперу: з 2015 року це свідома заміна одноразовому продукту. Кухні – від африканської до південноамериканської – представляють близько 20 країн. “Ринок ідей” відкритий у будні з 14:00, у вихідні та святкові дні з 11:00.
Що залишається безкоштовним – і чому це принцип, а не акція
Понад 90 відсотків усіх заходів Tollwood проходять без квитків, і вхід на територію вільний. Цього року заплановано 416 вистав, і більшість із них доступні без оплати. Платними залишаються три постановки в Grand Chapiteau, вечори бесід і новорічна вечірка 31 грудня (початок о 19:00, жива музика й опівнічний вальс). Для тих, хто хоче підтримати кліматичну програму, із цього сезону з’явилася можливість додати до квитка добровільний внесок ClimateFair у 3 євро – він іде на компенсацію кліматичних витрат.
Дістатися до фестивалю просто: станція метро Theresienwiese на лініях U4 і U5 розташована безпосередньо біля майданчика. Безкоштовна дитяча програма розрахована переважно на дітей від чотирьох до дванадцяти років; подробиці на 2026 рік організатори поки не оголосили.
Чому це важливо
Tollwood почався у 1988 році як антиатомна демонстрація з кабаре-програмою в південній частині Олімпійського парку. За три з половиною десятиліття він перетворився на інституцію, яку щороку відвідують сотні тисяч людей: у 2024 році зимовий фестиваль зібрав близько 690 тис. гостей, а до середини сезону-2025 лічильник уже перевалив за 330 тис. Але річ не в цифрах.
Річ у тому, що площа, віддана під наймасовіше свято Німеччини, на місяць стає місцем, де розмова про клімат ведеться не замість розваги, а разом із нею. Картковий будиночок, цирковий шатер і вечори з ученими та політиками зібрані в одну програму не для того, щоб зробити клімат “зручним” для споживача, а щоб нагадати: культура й відповідальність не існують окремо. І поки вхід залишається вільним, а більшість подій – відкритими, ця розмова не перетворюється на закритий клуб для тих, хто може собі його дозволити.
