Це означає, що вже найближчої п’ятниці нічний продаж пива на винос повністю зникне з університетського кварталу, і цього разу, судячи з усього, надовго.
Суперечка закінчилася без суду
Муніципалітет міста Мюнхен повідомив, що двоє власників кіосків, які оскаржували заборону на продаж пива після 22:00, відмовилися від позовів і тим самим фактично визнали законність рішень міської влади. Щодо третього кіоску вердикт вже виніс адміністративний суд Мюнхена. Суд зобов’язав заклад припинити продаж алкоголю на винос після 22:00.
Оскільки міська влада зобов’язана застосовувати однакові правила до всіх підприємств кварталу, відмова від апеляції рішення про заборону продажу алкоголю в нічний час автоматично активувала обмеження і для всіх закладів району.
Керівник міського управління з правових та громадських питань Ханна Заммюллер пояснила, що постанова муніципалітету щодо всіх кіосків набула законної сили та підлягає обов’язковому виконанню. Обербургомістр Мюнхена Домінік Краузе (“Зелені”) підкреслив, що суд зобов’язав місто забезпечити однакове застосування правил в університетському кварталі заради рівного ставлення до всіх підприємців.
Заборону ухвалили, скасували – і вона знову набула чинності
Історія заборони на продаж алкоголю в університетському кварталі в нічний час триває вже понад рік і повна несподіваних поворотів.
Найбільш суперечливим моментом у цій забороні є саме ухвалення першого рішення. Коли колишній мер Мюнхена несподівано оголосив про запровадження обмежень на торгівлю алкоголем, без громадських обговорень, і посилаючись нібито на численні скарги мешканців району. Але, як показує практика, його рішення часто були необґрунтованими. Наприклад: заборона серфінгу на хвилі Айсбах і знищення хвилі. Щороку на дорогах, у горах, на озерах та в інших місцях внаслідок нещасних випадків гинуть сотні людей, і ніхто не забороняє автобани, їзду дорогами чи купання в озерах. Але хвиля Айсбах раптом нібито сама зникла після випадкової смерті серфера.
І паралельно було запроваджено заборону на серфінг. Все місто боролося проти цього рішення, але Мерія заявляла про нібито численні прохання серферів і жителів міста, яких насправді не було. Та сама, вочевидь, історія сталася і з університетським кварталом. Ніхто досі не бачив т.зв. “численних скарг” щодо продажу алкоголю в нічний час, але рішення тоді було ухвалене без жодних обговорень. Вочевидь, колишньому меру дуже потрібні були голоси бабусь і дідусів. Але навіть це йому на виборах не допомогло.
Одразу після запровадження обмежень на торгівлю обов’язки обербургомістра тимчасово прийняв Домінік Краузе. І саме він тоді скасував щойно запроваджені заборони, вважаючи їх надмірними.
Тепер, уже на посаді повноправного очільника міста, Краузе опинився по інший бік тієї самої суперечки і сам запровадив обмеження, від яких раніше відмовлявся.
Вирішальним для ухвалення нового рішення стало літнє розслідування за позовом закладу “Superschmarrn” на перетині Шеллінгштрассе та Амалієнштрассе – закладу, який окрім обслуговування клієнтів в основному залі активно торгує продукцією на винос. Наприкінці липня адміністративний суд Мюнхена визнав заборону на продаж спиртного з 22:00 до 5:00 законною, хоча й скасував раніше накладений на заклад грошовий штраф у розмірі 5 тис. євро. На вересень суд призначив слухання ще за трьома позовами від власників кіосків кварталу, але потреба в них відпала. Позивачі відкликали свої заяви самостійно.
Окрема проблема заборони на торгівлю алкоголем пов’язана з баварським законодавством про роботу магазинів. На відміну від багатьох інших федеральних земель Німеччини, де для цілодобових ларків діють особливі винятки, у Баварії таких послаблень немає. Після 20:00 кіоски мають право продавати лише обмежений асортимент, а пляшкове пиво, безалкогольні напої та тютюнові вироби дозволені тільки тим торговим точкам, які одночасно оформлені як підприємства громадського харчування.
Мешканці скаржаться на шум і сміття
Цього літа мешканці кварталу знову скаржилися на наслідки нічних гулянь навколо Шеллінгштрассе (але, як і раніше, ні кількості скарг, ні самих скарг ніхто не бачив).
Згідно з даними мерії, серед основних претензій мешканців:
- нічний шум під вікнами аж до ранку;
- сечовипускання в під’їздах і у дворах;
- уламки скла на тротуарах і у дворах.
За словами Краузе, ситуація останнім часом не покращилася: “Шум, сміття та забруднення створюють серйозне навантаження для мешканців кварталу”. Раніше він же зізнавався, що чимало зробив для того, щоб між мешканцями, власниками кіосків і молоддю, яка гуляє, склалося добре порозуміння – але саме цього досягти не вдалося.
Не всі задоволені результатом
Реакція на нове рішення Краузе виявилася неоднозначною навіть серед прихильників суворіших правил. Голова окружного комітету Максфорштадта Свеня Ярхов (“Зелені”) привітала однакове застосування заборони і висловила сподівання на більше спокою та краще порозуміння в кварталі. При цьому вона додала, що воліла б інші, гнучкіші варіанти вирішення проблеми – просто чинних альтернатив наразі не знайшлося.
Заммюллер, у свою чергу, подякувала всім, хто останніми місяцями працював над пошуком балансу між інтересами різних сторін в університетському кварталі.
Але видимість роботи – це не робота (Ред.)
Чому це важливо
Історія з кіосками на Шеллінгштрассе – це не просто вже банальна локальна суперечка про години роботи торгових точок. Вона показує, як непросто великому місту поєднати два законні інтереси: право молоді на доступний і живий громадський простір, особливо в районі університету, і право мешканців, заяв яких ніхто не бачив, на тишу та чистоту власного двору.
Вочевидь, працівники мерії не бували в цьому кварталі, той, хто щодня там буває, помітив би, що левова частка відвідувачів закладів – це і є мешканці кварталу. І їм не заважає ні шум, ні торгівля алкоголем. А кому заважає? Залишається загадкою. – Ред.
Чи вирішать нові обмеження наявну проблему в довгостроковій перспективі, покаже вже наступне літо. А поки насолоджуємося заборонами й обмеженнями, тоді як решта Німеччини живе вільно!
