Про передачу оголосив голова баварського міністерства науки та мистецтва Маркус Блуме за підсумками засідання кабінету міністрів землі. Йдеться про твір під назвою «Фернанда», створений у 1905 році, — одну з перших скульптурних робіт художника, що належить до його раннього творчого періоду. Майже шістдесят років бюст залишався у фондах державного музею, походження якого музейне керівництво довгий час не розкривало публічно.
Як бюст опинився у нацистів і потім у музеї
Скульптура є портретом Фернанди Олів’є — супутниці Пікассо в перші роки його паризького життя, яка стала однією з перших моделей, втілених художником у бронзі. Флехтгайм, який входив до числа найбільших галеристів Німеччини часів Веймарської республіки, тримав твір в особистій колекції під іншою назвою — «Беатріче» — і особливо ним дорожив.
З приходом націонал-соціалістів до влади Флехтгайм одним із перших серед єврейських колекціонерів потрапив під удар: уже у 1933 році він був змушений залишити країну, втративши галерею та більшу частину своєї колекції. Помер він у лондонській еміграції у 1937 році, так і не дочекавшись повернення майна.
Бюст змінив кількох власників, перш ніж у 1964 році був куплений Баварськими державними зібраннями картин і відтоді зберігався в мюнхенській Новій пінакотеці — без публічної згадки про його воєнну історію.
Довгий шлях до визнання скульптури викраденим майном
Формальний процес зайняв понад десятиліття. У 2022 році адвокат спадкоємців Маркус Х. Штетцель, який веде цю справу майже двадцять років, отримав архівні документи, що підтверджують належність бюста до колекції Флехтгайма. У 2023 році тодішній директор музейного об’єднання сам рекомендував повернути твір родині.
Однак у 2024 році баварське міністерство несподівано відхилило заяву про реституцію, пославшись на критерії оцінки подібних випадків, що діяли на той момент, — притому що незадовго до цього міністр Блуме публічно обіцяв прозорість і швидкість у вирішенні подібних суперечок.
Перелом настав після того, як у Баварії запрацював новий порядок оцінки справ про нацистське культурне пограбування, який уперше чітко описує поняття «Забезпечувальної власності». Саме ця норма дозволила повторно розглянути вже відхилену справу і в результаті визнати бюст викраденим майном — випадок Флехтгайма став першим гучним прецедентом застосування оновлених правил у Вільній Державі.
Штетцель назвав підсумкове рішення запізнілим, але справедливим актом щодо жертви нацистського режиму. За його словами, повернення бюста — лише перший крок: у баварських музеях досі зберігаються й інші твори з колишньої колекції Флехтгайма, зокрема дві картини Пауля Клее, долю яких спадкоємці також мають намір оскаржувати.
Наскільки швидко Німеччина повертає викрадене мистецтво
Рішення пролунало на тлі безперервної в Німеччині дискусії про механізми реституції творів, конфіскованих у нацистський період. Ряд експертів та адвокатів і раніше вказував на ризик того, що ускладнення процедур та створення додаткових комісій призведе не до прискорення, а до затягування розгляду подібних справ.
Міністр Блуме наполягає на протилежному: за його словами, нова система за участю незалежної експертної комісії покликана зробити оцінку кожного випадку об’єктивнішою і в кінцевому підсумку прискорити, а не уповільнити прийняття рішень про повернення культурних цінностей жертвам нацистських переслідувань.
Історія з бюстом «Фернанда» — не лише акт відновлення справедливості через понад дев’яносто років після експропріації, а й перша практична перевірка нових баварських правил реституції. Чи залишиться цей випадок поодиноким, чи відкриє шлях до повернення інших творів із зібрання Флехтгайма — зокрема картин Пауля Клее, — багато в чому покаже, наскільки послідовно Баварія має намір застосовувати власні нові принципи.
Останні публікації
