Однак представники наукової спільноти виступають із різкою критикою цієї ініціативи, вважаючи її економічно необґрунтованою.
Маркус Зедер послідовно вже не перший місяць лобіює ідею повернення до мирного атома. Але, на відміну від інших прихильників цього виду отримання енергії, Зедер наполегливо та навіть із тиском просуває неперевірену технологію. Протягом останніх років прем’єр-міністр Баварії неодноразово заявляв, що поспішна відмова від ядерної енергії стала стратегічною помилкою для промислового регіону. Тепер лідер ХСС перейшов до активних дій. Його пропозиція полягає у створенні в Баварії випробувального полігону для тестування та дослідження міні-АЕС нового покоління.
Йдеться про малі модульні реактори, відомі під міжнародною абревіатурою SMR. Це компактні енергетичні установки, які збираються з готових заводських модулів. Передбачається, що такий підхід дозволить скоротити терміни будівництва у кілька разів порівняно зі зведенням традиційних гігантських станцій.
Зедер розраховує, що ця технологія дозволить виробляти недорогу електрику локально, безпосередньо в місцях високого споживання у Баварії. Як інноваційне рішення політик навіть запропонував використовувати в подібних установках перероблені ядерні відходи. Партія ХСС у своїх програмних документах прямо вказує на міні-АЕС як на єдиний шлях до радикального зниження цін на енергію, і цю позицію активно поділяють представники ВДП. Проте у інтерв’ю профільні вчені висловили глибокий сумнів у доцільності будівництва таких об’єктів на баварській землі.
Сонячна генерація виграє цінову дуель
Фелікс Кройциг, професор Університету Сассекса та відомий кліматолог, вважає твердження про зниження цін на електрику за рахунок атома сумнівними. За його розрахунками, вартість мегават-години, отриманої з малих модульних реакторів, у півтора раза перевищує показники інших сучасних джерел. Професор підкреслює, що сонячна енергія на поточний момент обходиться економіці та споживачам набагато дешевше, ніж будь-які атомні розробки.
Крім фінансового питання, критичним фактором залишається час. Кройциг зазначає, що навіть якщо уряд Баварії негайно запустить процеси планування та ліцензування, бюрократична підготовка триватиме не менше чотирьох років за найсприятливішого сценарію. Саме будівництво потребуватиме ще мінімум п’яти років. Таким чином, регіону доведеться зіткнутися щонайменше з дев’ятирічним очікуванням до моменту отримання першого струму, що ніяк не вирішує поточні енергетичні проблеми.
Чому малі модульні реактори не стануть технологічним проривом
Ян Розенов, німецький професор з Оксфордського університету, який спеціалізується на політиці в галузі енергетики та клімату, також не бачить у проєкті потенціалу для технологічного ривка. Основною перешкодою він називає надмірно високі витрати. Вчений пояснює, що центральна ідея SMR — серійне виробництво на заводах для зниження ціни — працює виключно при колосальних обсягах замовлень.
На сьогодні у світі будується занадто мало подібних установок. Це пов’язано з відсутністю єдиної перевіреної технології, яка була б придатною для масового тиражування. Розенов акцентує увагу на тому, що досі не існує жодного малого реактора, який успішно виробляв би електроенергію в повноцінному комерційному режимі.
Більше того, запропоновані установки належать до принципово нового типу обладнання, яке зобов’язане пройти надскладну багатоступеневу процедуру міжнародної сертифікації. На думку Розенова, на ініціативу Зедера чекає виснажливий бюрократичний процес, порівнянний за складністю з легалізацією технологій термоядерного синтезу. Реальний запуск подібних систем можливий не раніше 2030-х років. Фелікс Кройциг погоджується з колегою, резюмуючи, що малі реактори позбавлені сенсу як з погляду часових витрат, так і з позиції ринкової вартості.
Історичний контекст: шлях до закриття останнього реактора
Німеччина намітила курс на відмову від ядерної енергетики ще у 2000 році. Протягом тривалого часу в країні діяв мораторій, оскільки атом розглядався лише як перехідний інструмент на шляху до відновлюваних джерел.Ситуація різко змінилася у 2011 році після трагічних подій на японській станції Фукусіма. Тоді процес ліквідації атомної галузі був максимально прискорений — і цей крок у той час гаряче підтримував сам Маркус Зедер. Остаточна крапка в історії німецького мирного атома була поставлена у 2023 році, коли після зупинки станції Ізар-1 поблизу Ландсгута був назавжди відключений останній діючий реактор у країні.
Latest Posts
