Половина українських біженців, які прибули до Німеччини на початку повномасштабних бойових дій, знайшли роботу через три з половиною роки після переїзду. Про це свідчать дані нового дослідження наукового підрозділу Федерального агентства з працевлаштування.
Для порівняння: мігранти та біженці, які приїхали у 2015 році — серед яких було багато вихідців із Сирії та Афганістану, — досягли показника зайнятості у 50 відсотків лише через шість років після прибуття. Таким чином, українці інтегруються в ринок праці значно швидше, ніж попередні групи іммігрантів.
Це не стало несподіванкою: українці швидше отримували доступ до мовних курсів, не проходили процедуру отримання притулку і могли раніше приступити до роботи. Вони також скористалися різними програмами підтримки колишнього коаліційного уряду, були включені в структури центрів зайнятості та стали отримувачами допомоги в системі Bürgergeld.
Справедливо і те, що рівень зайнятості українців (50 відсотків) як і раніше значно нижчий, ніж у всього населення, який у червні минулого року становив 68 відсотків для осіб працездатного віку. Це пов’язано з особливостями української міграції та низкою перешкод, що створюються німецькою державою.
Результати дослідження демонструють амбівалентну картину, резюмувала співавторка роботи Юлія Косякова. Вона очолює дослідницький відділ міграції, інтеграції та міжнародних досліджень ринку праці в Інституті дослідження професій (IAB) і є професором міграційних досліджень в Університеті Отто-Фрідріха в Бамберзі. Ця неоднозначність проявляється у багатьох сферах — наприклад, у рівні зайнятості, характері роботи та отриманні соціальних виплат. У Німеччині сьогодні проживає трохи більше мільйона українців, які в’їхали в країну в контексті воєнного конфлікту на батьківщині з 24 лютого 2022 року та отримали тимчасовий захист на підставі директиви ЄС про масовий приплив переміщених осіб. Учені IAB у своєму дослідженні приділили особливу увагу жінкам-біженкам. Багато з них приїхали до Німеччини з маленькими дітьми, у той час як чоловіки призовного віку в основному залишилися в країні.
Це суттєво впливає на статистику: згідно з дослідженням, показники зайнятості українських біженців помітно різняться залежно від статі та збільшуються по мірі тривалості перебування. Тільки через 31 місяць розрив між чоловіками та жінками знову починає скорочуватися. Процес виходу на першу роботу в українських жінок протікає повільніше, оскільки не вистачає місць у дитячих закладах. Той, хто не отримує місця в групі подовженого дня для своєї дитини, важко потрапляє на ринок праці, зазначила Юлія Косякова. Відповідно, у вересні 2025 року лише 21 відсоток українок із дітьми до трьох років і без партнера працювали за наймом. Однак, за словами дослідниці, це далеко не єдина причина відмінностей.
Вступ у сектор охорони здоров’я та освіти — сфери, у яких українські біженці часто мають профільну освіту, — у Німеччині дуже сильно регламентований і потребує високого рівня володіння мовою. Це ускладнює багатьом українським жінкам початок кар’єри, додала Косякова.
Ще один фактор: багато жінок борються з травматичним досвідом війни. Вони страждають від високого психологічного навантаження та проблем зі здоров’ям, зазначила Юлія Ернер, керівниця програми Fast-Track für ein Leben in Deutschland фонду Deutschlandstiftung Integration. Вона працює з молодими українцями, які прибули до Німеччини через війну. Гендерний розрив у зайнятості характерний не лише для українських воєнних біженців, а й загалом для жінок і чоловіків, які шукають притулку. При цьому не має значення, чи прибули вони із Сирії, Афганістану чи інших країн і як довго перебувають у країні. Згідно з останніми даними IAB, у 2024 році, через дев’ять років після приїзду, працювали 76 відсотків чоловіків працездатного віку, які мають статус захисту, але тільки 35 відсотків жінок.
Міжнародне порівняння також показує, наскільки значним є гендерний розрив в Німеччині: у середньому по ЄС у 2021 році працювали 41 відсоток жінок, які в’їхали раніше як біженці, а в таких країнах, як Іспанія, Франція чи Данія — понад половина, згідно з даними ОЕСР. У Німеччині ж цей показник становив усього 32 відсотки.
Багато хто отримує доплати, незважаючи на наявність роботи
Коли українцям вдається вийти на ринок праці, складається змішана картина: через майже три роки працівники з повною зайнятістю отримували близько 72 відсотків від медіанної брутто-зарплати всіх штатних співробітників. Проте велика частина залишається в сегменті низьких доходів.
На третій рік після переїзду майже половина українських жінок і чоловіків працювали в системно значущих галузях, наприклад, що забезпечують функціонування центральної інфраструктури. У той же час висока частка продовжувала працювати в низькооплачуваному секторі, виконуючи підсобні роботи. Це особливо актуально для українських жінок (38 відсотків), зайнятих як прибиральниці, у торгівлі або сфері охорони здоров’я.
Незважаючи на зростання зайнятості, рівень отримання допомоги, згідно з дослідженням, залишається високим — зокрема тому, що багато українок працюють лише неповний робочий день. 41 відсоток працевлаштованих забезпечують свої потреби тільки за рахунок додаткових виплат. Статистика враховує тих, хто проживає у спільному домогосподарстві. Загальна картина така: 67 відсотків українських жінок і 61 відсоток чоловіків живуть у сім’ях, які отримують допомогу Bürgergeld або виплати зі страхування на випадок безробіття. Сім’ї з дітьми отримують доплати особливо часто.
У перші місяці та роки після початку бойових дій приїжджали переважно жінки, часто з маленькими дітьми. Ситуація змінилася. Наприкінці серпня 2025 року Україна пом’якшила правила виїзду для чоловіків віком від 18 до 22 років. Відтоді кількість запитів на захист від цієї групи в Німеччині значно збільшилася. Останніми місяцями до Німеччини стали частіше прибувати молоді українські чоловіки без дітей. Для цієї групи на ринку праці все відбувається швидше, зокрема тому, що їм не потрібно займатися доглядом за дітьми, зазначила Юлія Косякова. Вони частіше знаходять роботу в будівельній сфері, де менше перешкод у вигляді мовних вимог та необхідності отримання допусків.
Блок ХДС/ХСС та СДПН у своїй коаліційній угоді домовилися, що біженці з України, які прибули до Німеччини після 31 березня 2025 року, більше не отримуватимуть Bürgergeld, а підпадуть під дію Закону про допомогу для осіб, які шукають притулку. Критики побоюються високих адміністративних витрат та негативного впливу на майбутню інтеграцію українців у ринок праці, якими раніше щільно займалися центри зайнятості. Кабінет міністрів затвердив законопроєкт про зміну правового статусу минулого року. Найближчим часом Бундестаг має ухвалити рішення з цього питання.
Джерело: Die Welt
Latest Posts
