Реформа покликана замінити громіздку та часто збиткову систему «Рістер» (Riester-Rente), що існувала з 2002 року. Нова модель, орієнтована на простоту та прозорість, має стати доступнішою та дохіднішою для пересічних громадян. Нові правила офіційно наберуть чинності з 1 січня 2027 року, підбиваючи риску під багаторічними дискусіями правлячих фракцій Союзу та СДП.
Федеральний міністр фінансів Ларс Клінгбайль охарактеризував це рішення як справжню віху. За його словами, попередні склади уряду часто обламували зуби об спроби реанімувати приватне страхування, але поточний компроміс відкриває шлях до реального зростання добробуту. На додаток до цього СДП анонсувала амбітну ініціативу — пенсію раннього старту. У межах цього проєкту держава планує щомісяця інвестувати по десять євро на індивідуальні рахунки дітей та підлітків, закладаючи фундамент капіталу буквально з пелюшок.
Інвестиційний ризик заради дохідності: суперечка з індустрією
Головна новація пенсійної реформи — відмова від обов’язкової гарантії збереження номінальної суми внесків. У старій системі страховики були зобов’язані повернути клієнту як мінімум усі вкладені гроші, що змушувало їх обирати консервативні інструменти з навколонульовою дохідністю. Тепер же кошти активніше працюватимуть на ринку капіталу.
Держава змінює і логіку співфінансування: на кожен вкладений громадянином євро бюджет додасть 50 центів (при внесках до 360 євро на рік). Для сум від 360 до 1800 євро доплата становитиме 25 центів. Особливу увагу приділено сім’ям: право на повну дитячу допомогу у 300 євро тепер відкривається при символічному внеску у 25 євро щомісяця. Примітно, що доступ до системи вперше отримали і самозайняті особи.
| Параметр порівняння | Стара система (Riester / Bürgergeld) | Нова система (з 2027 року) |
|---|---|---|
| Приватне пенсійне забезпечення | ||
| Гарантія вкладів | 100% збереження внесених коштів (низька дохідність) | Відмова від повних гарантій заради інвестицій у ринок капіталу |
| Держпідтримка | Складна система бонусів та податкових відрахувань | Пряма доплата: 50 центів на 1 євро (до 360€/рік) |
| Витрати | Високі комісії страхових компаній | Ліміт витрат — 1,0%; наявність публічного фонду |
| Соціальна підтримка | ||
| Філософія | Допомога для громадян (акцент на базовому забезпеченні) | Базове забезпечення (акцент на пошуку роботи) |
| Санкції | М’які обмеження, тривалі періоди «довіри» | Швидке скорочення виплат; можливе скасування оплати житла |
| Обов’язки | Добровільна участь у програмах активації | Суворий обов’язок співпрацювати з Центром зайнятості |
Однак страхова індустрія зустріла нововведення прохолодно. Появу стандартного пенсійного рахунку з жорстким лімітом витрат (не більше 1,0% від ефективних витрат), який пропонуватиметься публічно-правовими установами, страховики їдко охрестили державним фондом. Водночас захисники прав споживачів ликують: вони десятиліттями вимагали створення дешевого та зрозумілого масового продукту.
Від «утримання» до «активації»: кінець епохи Bürgergeld
Паралельно з пенсійними змінами Бундесрат схвалив жорстку ревізію системи соціальних виплат. Через три роки експериментів допомога для громадян (Bürgergeld) іде в минуле — як за назвою, так і за змістом. Її змінює нове базове забезпечення, у центр якого поставлено принцип особистої відповідальності. Коаліція має намір не просто підтримувати нужденних, а стимулювати їх до якнайшвидшого виходу на ринок праці.
Правила гри стають гранично жорсткими. Держава, як і раніше, гарантує допомогу тим, хто її об’єктивно потребує, але професійним отримувачам допомоги доведеться несолодко. Будь-який пропуск візиту до центру зайнятості або відмова від підходящої вакансії без поважної причини миттєво запустить механізм санкцій.
Санкції: аж до втрати даху над головою
Нова доктрина підтримки та вимоги передбачає поетапне скорочення виплат. Якщо отримувач ігнорує програму перенавчання, його базова ставка може бути знижена на три місяці вже після першого порушення. У разі систематичного небажання виходити на зв’язок держава залишає за собою право на крайній захід — повне припинення всіх транзакцій, включаючи критично важливу оплату оренди житла та опалення.
Міністр соціальних справ Баварії Ульріке Шарф (ХСС), виступаючи в Бундесраті, не приховувала задоволення: «Соціально те, що винагороджує почуття обов’язку, а не просто утримує людину. Ми повертаємося до солідарного суспільства досягнень». На її думку, попередня модель Bürgergeld лише підривала віру працюючих громадян у справедливість.
Для Союзу ця реформа стала реалізацією ключової передвиборчої обіцянки. Соціал-демократам же довелося піти на болісний демонтаж власного проєкту, долаючи опір молодіжного крила партії. Менше з тим, рішення прийнято: Німеччина робить розворот у бік суворішої, але, як стверджують автори реформи, життєздатнішої соціальної політики.
