Під час зведення будівлі буде застосовано техніку будівництва, яку в Німеччині досі жодного разу не використовували. Частину облицювання складають плитки нідерландської компанії Претті Пластик, виготовлені зі старих віконних рам, водостічних жолобів і труб, а також сміттєвих баків, що відслужили свій термін.
Ідея не нова, але мюнхенські активісти, які запропонували такий підхід при будівництві, вже на початковому етапі перевершили всі подібні. У своєму матеріалі ми спробували без емоцій максимально розписати їхню ідею, не задаючись питанням: кому захочеться жити у відпрацьованих водостічних трубах і сміттєвих баках?
Фасад зі старих віконних рам і сміттєвих баків
Девелопер будівлі, ґрюнвальдська компанія Рок Кепітал Груп, планує використати для облицювання майже 12 тис. таких плиток семи колірних відтінків: від світло-сірого й зеленого до бронзового, лілового і бузкового. Завдяки так званим “особливостям виробництва”, а по суті просто правильно підібраній матриці друкувального верстата, кожна плитка отримає власний “мармуровий візерунок” і виявилася неповторною. Адже за заявою компанії однакових елементів на фасаді не буде. Плитки будуть закріплені в ромбоподібній несучій структурі з хаотичним чергуванням кольорів.
Будівля на Хельмут-Діль-штрассе стала першим у Німеччині проектом з використанням фасадних елементів Претті Пластик і поповнила список подібних міжнародних споруд: Національний плавальний центр в Ейндховен (Нідерланди), Центр охорони прибережної зони Вітберн у Великій Британії та будівля міського планування у французькому Туркуен.
Цегла зі столітньою історією
Проект розробило архітектурне бюро МВРДВ – те саме нідерландське бюро, що кількома роками раніше збудувало по сусідству будівлю ВЕРК12, відзначену премією Німецького архітектурного музею як споруда року. У майбутній будівлі Монако кольорові пластикові плитки поєднуватимуться з переробленою клінкерною цеглою, нібито “врятованою” під час зносу промислових будівель району. Частина цегли, за заявою компанії, старша за сто років і зберегла повний обпал, характерний для історичної кладки. Робоча частина будівлі отримає стримане цегляне облицювання, тоді як більш відкрита частина – яскравий пластиковий фасад.
А куди поділася екологічність споруд? Виходить, замість того, щоб перероблений пластик використовувати для виробництва тих самих продуктів, з яких і був перероблений пластик, тим самим знизивши рівень виробництва пластику в Світі. Натомість ми витрачаємо сотні кілограмів пластику на фасад будівлі? До речі, а як же бути з пожежною безпекою? – Ред.
Верксфіртель – територія колишнього харчового комбінату Пфанні, яка після закриття виробництва у 1996 році стала відомою як майданчик, де розташовувалися клуби Кунстпарк Ост та Культфабрик. З 2016 року майданчик поступово перетворюється на змішаний діловий і культурний квартал біля Східного вокзалу Мюнхена. Різнобарвним фасадом Монако архітектори хочуть зберегти пам’ять про цю епоху вуличного мистецтва та нічного клубного життя.
Цікаво, наркотики вони теж у будівлі поширюватимуть? – Ред.
Терміни будівництва
Зведення основної коробки будівлі планувалося завершити до осені цього року. Внутрішнє оздоблення розраховано закінчити до кінця другого кварталу 2027 року, а повну готовність об’єкта до заселення орендарів – до початку жовтня того ж року.
Для ринку офісної нерухомості Мюнхена, де роками переважали скляні та алюмінієві фасади, за заявою пресслужби компанії, Монако пропонує рідкісний приклад того, як перероблені матеріали стають не компромісом, а усвідомленим архітектурним рішенням.
Старе оповідання, а віриться важко…
