Інвазивна мураха утворює колонії такого масштабу, що здатна підточувати дороги, стіни будинків та лінії електропередач. Осередки поширення цього виду в Баварії вже зафіксовані в Ашаффенбурзі, Хьосбаху та Нюрнберзі, а ареал комахи вже почав простягатися значно далі на північ Німеччини – аж до Кельна та Ханновера.
Цей вид походить із Середземномор’я і, за даними Федерального агентства з охорони довкілля Німеччини, належить до потенційно інвазивних видів – хоча статусу юридично визнаного інвазивного виду йому поки не присвоєно, оскільки загроза місцевим екосистемам вважається недостатньо масштабною. Цей вид мурах охоче освоює території, заселені людиною та добре прогріті сонцем: узбіччя доріг, парковки, кладовища, дитячі майданчики та промислові зони. Схожа картина спостерігається і за межами Німеччини – у Франції та Швейцарії.
Мурахи підривають кладовищенські доріжки та кам’яну кладку
Особливо гостро проблема проявилася на кладовищі в нижньофранконському Хьосбаху. Мурахи виносять землю та пухкий матеріал із підземних гнізд на поверхню, через що під доріжками, могилами та старою кам’яною стіною утворюються порожнини, непомітні на перший погляд.
Поки жоден надгробок не перекинувся, однак, саме такий сценарій місцева влада вважає найгіршим із можливих. Якщо підмитий ґрунт із часом осяде, надгробки можуть нахилитися, а ділянка старої кладки – обвалитися без попередження.
Проблеми фіксуються і на приватних земельних ділянках. В одному випадку мурахи проникли в житловий будинок через кабельний канал і стару, вже не використовувану проводку дверного дзвінка. В іншій будівлі комахи пробралися в підвал, після чого пошкодження цими комахами поширилися і на житлову квартиру поверхом вище.
Електрощитки приваблюють комах теплом
Залозиста мураха обирає теплі та захищені порожнини, тому нерідко оселяється в розподільчих та електричних щитках, заносячи туди пісок і дрібний ґрунт. У таких випадках можливі короткі замикання та раптові відключення енергії.
Масштаб наслідків заселення цим видом мурах Німеччини вже проявився в Баден-Вюртемберзі: у місті Кель через мурах неодноразово відбувалися перебої з електрикою та інтернетом, а один із дитячих майданчиків на певний час довелося закрити. Відповідальний в уряді землі з питань довкілля назвав Tapinoma magnum справжнім шкідником, хоча формально таким мураха поки не визнано.
Окрім шкоди будівлям та інфраструктурі, цей вид справляє помітний вплив на екосистему: він витісняє місцевих мурах та інших комах на великих територіях, займаючи їхню екологічну нішу. При цьому, за даними Баварського земельного управління з охорони довкілля, прямої загрози здоров’ю людини мураха не становить.
Суперколонії можуть налічувати мільйони особин
На відміну від багатьох місцевих видів, Tapinoma magnum утворює пов’язані між собою гнізда, які діють як єдина мережа. За оцінкою ентомолога Манфреда Ферхаага з Музею природничої історії в Карлсруе, у таких суперколоніях живуть сотні тисяч, а подекуди й мільйони робочих особин – помітно більше, ніж у більшості інших видів.
Робочі особини зазвичай чорного кольору, завдовжки від двох до п’яти міліметрів. Усередині однієї колонії може бути помітна різниця в розмірах особин. Влітку ці мурахи часто утворюють біля своїх колоній широкі, у кілька рядів, стежки, а біля входів у гнізда скупчуються невеликі піщані або земляні горбки – ознака, за якою фахівці розпізнають зараження ще до безпосереднього аналізу.
Коли гніздо потривожене, з-під землі за лічені секунди з’являються сотні комах. Роздратовані або роздавлені особини виділяють різкий запах, який описують як лимонний, прогірклий або схожий на ацетон. Точне визначення виду фахівці радять довіряти професіоналам, оскільки зовні мураху легко сплутати з безпечними місцевими видами.
Завезені рослини – ймовірний шлях поширення
За оцінкою Баварського земельного управління з охорони довкілля, мураха найчастіше потрапляє в нові райони разом із завезеними з-за кордону рослинами та ґрунтом. Саме тому багато осередків зараження перебувають поблизу садових центрів, розсадників та промислових зон.
Поширенню виду сприяє також перевезення землі із вже заражених ділянок, зокрема під час будівельних робіт. Управління з охорони довкілля рекомендує при озелененні надавати перевагу місцевим рослинам, а кореневі грудки придбаних саджанців перевіряти на наявність мурах перед безпосередньою висадкою.
Як громади борються з мурахами
У Хьосбаху, наприклад, комунальна служба застосовує воду температурою до 120 градусів, яку закачують прямо в підземні гнізда. За даними баварської телерадіокомпанії Bayerischer Rundfunk, на спеціальне обладнання муніципалітет витратив близько 30 тис. євро, а персонал баухофу пройшов навчання роботі з ним.
В Ашаффенбурзі з подібною проблемою працює спеціалізована фірма, яка використовує гарячу воду та нематод – круглих черв’яків, що вражають мурах.
Повністю позбутися усталених суперколоній фахівці вважають вкрай складним завданням: в окремих німецьких громадах заходи зі стримування популяції проводяться вже понад два роки і без ефективного результату. Тому мета вжитих заходів – не викорінення виду, а послаблення популяції та стримування її подальшого поширення.
Самостійна боротьба з мурахами за допомогою інсектицидів, на думку фахівців, небажана: надлишок хімічних препаратів здатний забруднити ґрунтові води, завдати шкоди місцевим комахам, а при застосуванні у приміщеннях – створити ризик для здоров’я людей, які в них проживають.
Свої дії з боротьби зі шкідником рекомендується узгоджувати з місцевою владою або професійними службами дезінсекції, а за підозри на зараження цим видом вашої землі – повідомити про знахідку у відповідальну державну структуру.
Останні публікації
