Кожен четвертий працюючий громадянин країни старший за 55 років, що означає його швидкий вихід на пенсію. При цьому негативна тенденція до дострокового припинення трудової діяльності зберігається.
Німеччина перетворилася на своєрідного Мафусаїла серед країн Євросоюзу. Хоча населення старіє на всьому континенті, саме тут падіння народжуваності відбулося раніше, ніж в інших державах-членах. Сьогодні Федеративна Республіка, згідно з відомостями Федерального статистичного управління, має найстаріше працююче населення серед усіх 27 країн спільноти.
Кожен четвертий із місцевих співробітників перебуває у віці від 55 до 64 років і стрімко наближається до завершення трудової кар’єри. У Люксембурзі аналогічний показник становить лише одну восьму частину від загальної кількості зайнятих. У Польщі, Австрії та Франції частка вікових груп, близьких до пенсійного порогу, також значно нижча.
Демографічні зміни все сильніше перетворюються на конкурентний недолік для і без того ослабленої німецької економіки. Вже сьогодні у різних галузях по всій країні спостерігається брак персоналу. Оскільки в майбутньому випускників шкіл стане набагато менше, ніж літніх людей, які залишають ринок праці, дефіцит кваліфікованих кадрів ризикує стати головною перешкодою для економічного зростання найближчими роками.
Поступове введення т.зв. «пенсії у 67 років», рішення про яке було ухвалено два десятиліття тому, мало пом’якшити цей передбачуваний процес скорочення трудових ресурсів. Інші країни ЄС, такі як Швеція або Данія, пішли значно далі й прив’язали пенсійний вік до зростаючої тривалості життя. Німеччина ж у 2014 році фактично обрала інший шлях у пенсійній політиці. Коаліція під керівництвом Ангели Меркель запровадила можливість виходу на пенсію у 63 роки без відрахувань із виплат. Ефект від цього заходу виявився значним. Понад два мільйони переважно висококваліфікованих фахівців відтоді залишили ринок праці на термін до двох років раніше досягнення встановленої вікової межі (яка нині становить близько 66,6 років).
Умовою для такого привабливого шляху до дострокового відпочинку є 45-річний стаж відрахувань, до якого також включаються періоди виховання дітей, догляду за близькими або безробіття. Ті, хто має 34 роки стажу, як і раніше, можуть вийти на пенсію у 63 роки. У цьому разі застосовуються відрахування, проте їхній розмір встановлено на занадто низькому рівні. Оскільки держава настільки щедро заохочує ранній відхід на заслужений відпочинок, не дивно, що більшість нових пенсіонерів припиняють працювати достроково — з відрахуваннями чи без них.
Це становить не лише серйозну втрату для економіки, оскільки досвід і накопичені знання співробітників, які йдуть, залишають величезні прогалини на підприємствах. Також посилюється дисбаланс у системі соціального страхування. Зростаюча кількість пенсіонерів викликає різке зростання витрат і одночасно знижує обсяг доходів, що надходять.
Соціальна політика без погляду в майбутнє
Незважаючи на важку економічну кризу, федеральний уряд відмовляється обмежувати практику дострокового виходу на пенсію. Дані статистиків наочно ілюструють наслідки такої політики. До 2014 року середній вік нових пенсіонерів безперервно і помітно збільшувався. Однак відтоді він завмер із невеликими коливаннями на позначці трохи більше 64 років — і це відбувається в країні ЄС із найстарішим населенням.
З початку року стимулювати добровільне продовження трудової діяльності покликана т.зв. «активна пенсія». Для співробітників, які залишаються у професії після досягнення офіційного пенсійного порогу, передбачені податкові пільги. Проте ефективність цього стимулу при постійно зростаючих соціальних внесках викликає сумніви. Замість цього на кризових підприємствах на повну силу продовжують діяти програми з дострокового звільнення персоналу.
Джерело: Федеральне статистичне управління (Statistisches Bundesamt)
Latest Posts
