Дільничний суд в Оснабрюці виніс прецедентне рішення, яке позначає важливі юридичні орієнтири: захист особистих прав політиків поступається праву громадян на вираження жорсткої позиції. Предметом судового розгляду стало кримінальне переслідування громадянина за використання нецензурного виразу на адресу прем’єр-міністра Саксонії Міхаеля Кречмера та застосування терміна «нацисти» щодо функціонерів партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН).
Даний вердикт наочно демонструє, що німецька судова система продовжує послідовно захищати право на політичну дискусію, навіть якщо вона ведеться вкрай різко та провокативно. Суд дійшов висновку, що публічні постаті, які добровільно обрали шлях державної діяльності, мають бути готові до підвищеної уваги та жорсткої оцінки з боку суспільства. Таким чином, межі дозволеного щодо них є істотно ширшими, ніж у суперечках між приватними особами, що безпосередньо випливає із завдань підтримки відкритого демократичного процесу.
Судовий інцидент підтвердив, що оціночні судження, які мають під собою фактичну основу або прив’язку до реального політичного порядку денного, не можуть бути автоматично прирівняні до кримінально караної образи. Виправдальний вирок жителю Оснабрюка викликав широкий резонанс в експертному середовищі, оскільки детально роз’яснює, де пролягає межа між особистою образою та вираженням обґрунтованого громадянського протесту в цифровому просторі.
Контекст справи та баланс між свободою слова і захистом прав особистості
Приводом для судового розгляду стали 5 публікацій у соціальній мережі X (колишній Twitter), розміщені в період з липня 2023 року по квітень 2024 года. Автором постів був 57-річний житель Оснабрюка Герхард Торгес. Його персональний профіль зазнав ретельного аналізу з боку третіх осіб, які згодом направили скаргу до спеціалізованого центру моніторингу. Варто зазначити, що подібні масові кампанії з подачі заяв до правоохоронних органів сьогодні активно практикуються як з боку правих, так и з боку лівих політичних об’єднань Німеччини, перетворюючись на інструмент ідеологічного протистояння.
В обґрунтуванні судового рішення, копія якого є в розпорядженні редакції t-online, детально аналізується, чому різкі дефініції Торгеса не можуть бути кваліфіковані за кримінальними статтями. Ключовим етапом розгляду стало зважування балансу між фундаментальною свободою слова та конституційним правом особистості на захист честі й гідності. Суддя Кевін Поппен констатував, що висловлювання обвинуваченого були безпосередньо обумовлені діями та заявами самих політиків у межах їхньої професійної діяльності, а не прагненням завдати суто особистої, ізольованої образи.
Спочатку прокуратура Геттінгена, отримавши матеріали від центру моніторингу, угледіла в діях Торгеса склад злочину. На адресу чоловіка було направлено офіційний припис про накладення грошового штрафу. Примітно, що наглядове відомство вирішило не використовувати спеціальний параграф 188 Кримінального кодексу ФРН, який посилює відповідальність за наклеп і дифамацію саме щодо політичних діячів. Справа розглядалася на підставі загального параграфа 185 КК ФРН, який передбачає покарання за «просту» образу. Торгес категорично відмовився виплачувати штраф, що призвело до переходу розгляду в стадію відкритого головного судового процесу.
Прояв змістовної позиції в тексті публікації
У ході слухань суддя Поппен особливо підкреслив, що Торгес, використовуючи спірну нецензурну термінологію, мав на меті піддати критиці конкретні політичні вектори Кречмера та Хьокке. Зокрема, автор публікацій висловлював обурення тим, що дані політики «внаслідок передбачуваного російського впливу нібито ухвалювали певні державні рішення і виступали зі спірними заявами». Суд визнав, що змістовний намір автора вказати на дану проблему простежувався в текстах постів у достатній мірі, що виключає склад умисної сліпої образи.
Як важливий доказ виступив той факт, що в публікації, присвяченій прем’єр-міністру Саксонії, Торгес розмістив пряме гіперпосилання на журналістське розслідування порталу t-online. У цій статті детально описувалися багаторічні лобістські зусилля компанії-оператора газопроводу «Північний потік — 2», спрямовані на те, щоб домогтися від Міхаеля Кречмера беззастережної підтримки завершення енергетичного проєкту та його публічного виступу проти введення європейських економічних санкцій.
Подібний контекст має під собою реальні політичні факти. Кречмер, який представляє партію ХДС, неодноразово викликав усерединіпартійну полеміку своїми закликами до якнайшвидшого відновлення закупівель російського газу та поетапного пом’якшення санкційного режиму. У розпал пандемії коронавірусу саксонський прем’єр здійснив резонансний візит до Москви. Незважаючи на те що особиста зустріч із керівництвом РФ не відбулася, Кречмер провів телефонні переговори з Владіміром Путіним і офіційно розповсюдив пресфотографію цього процесу. Більше того, 9 травня 2020 року він спільно з послом РФ Сєргєєм Нечаєвим узяв участь у церемонії покладання вінків біля радянського меморіалу в Трептов-парку. У Саксонії подібні кроки знаходять розуміння у значної частини електорату, і, за словами оточення політика, закиди в надмірних зв’язках із Москвою на регіональному рівні фіксуються нечасто.
Розгляд у справі Хьокке стосувався згадки замку
Офіційна реакція з боку державної канцелярії Саксонії виявилася стриманою. Представник уряду Ральф Шрайбер у коментарі для t-online пояснив, що прем’єр-міністр традиційно не дає особистих оцінок рішенням незалежних судових інстанцій. Проте Шрайбер уточнив, що Кречмер регулярно підписує заяви про порушення кримінальних справ, якщо прокуратура бачить у діях інтернет-користувачів ознаки правопорушень. За його словами, за цим рішенням стоїть принциповий намір послідовно протидіяти злочинам на ґрунті ненависті в цифровому середовищі. Згідно з офіційною статистикою, у 2025 році було зафіксовано 57 випадків прояву агресії в мережі проти саксонського прем’єра, а в 2024 році цей показник склав 53 випадки, при цьому партійна приналежність авторів коментарів відомством не відстежується.
Друга частина звинувачень на адресу Торгеса стосувалася лідера відділення АдН у Тюрингії Бьорна Хьокке. У своїх постах обвинувачений згадував замок у населеному пункті Шнелльроде, який є офіційною резиденцією Гьоца Кубічека — близького соратника Хьокке та одного з головних ідеологів німецьких «нових правих». На території цього маєтку регулярно організуються закриті лекції, семінари та тренувальні табори для представників правоекстремістського руху.
Розглянувши контекст, суддя визнав використання терміна «нацист» щодо Хьокке, а також федерального лідера АдН Тіно Хрупалли та бургомістра Рагун-Єсніца Ханнеса Лота повністю допустимим вираженням погляду. Усі зазначені політики раніше зверталися із заявами до правоохоронних органів, вимагаючи захисту від подібних ярликів. В обґрунтуванні вироку вказано, що дані публікації безпосередньо ув’язані з партійною приналежністю позивачів. Суд зазначив, що на підставі системних публічних виступів функціонерів АдН у громадян «цілком може напрошуватися висновок про наявність у партії правоекстремістських тенденцій». Об’єктивним підтвердженням цього тезису служить і офіційне рішення Федерального відомства з охорони конституції Німеччини, яке класифікувало АдН як організацію, підозрювану в правому екстремізмі.
Особисті переконання політиків АдН щодо націонал-соціалізму не мають вирішального значення
Важливим юридичним аспектом вердикту стало роз’яснення суду про те, що особисті переконання конкретних політиків АдН не відіграють вирішальної ролі при оцінці допустимості критики. Суддя Поппен вказав, що особисті права Хьокке, Хрупалли та Лота в даному контексті мають меншу юридичну вагу, ніж «достатньо обґрунтований інтерес» громадянина. Цей інтерес полягає в праві суспільства поміщати сучасних політичних діячів у контекст епохи Третього рейху, критикувати їх за радикальну риторику та привертати увагу широкої громадськості до ризиків, які, на думку автора, несе в собі дана ідеологія.
Щодо Бьорна Хьокке суд додатково врахував той факт, що політик уже має офіційну судимість за умисне публічне використання забороненого гасла штурмових загонів НСДАП (СА). Суддя Поппен, який має значний досвід роботи в центральному відомстві з боротьби з кіберзлочинністю прокуратури Оснабрюка, підкреслив: питання про те, чи вважає Хьокке себе націонал-соціалістом у суто особистому плані, не є визначальним для кваліфікації висловлювання Торгеса.
Водночас судове рішення не означає повної декриміналізації будь-яких різких випадів у майбутньому. Сам Герхард Торгес раніше вже отримував попередження від судових органів за публікації з використанням грубих історичних аналогій щодо співголови АдН Аліс Вайдель, що призвело до призначення умовного грошового штрафу. Примітно, що Торгес і сам нерідко вдається до правових механізмів захисту, подаючи заяви на опонентів, коли дискусії в мережі переходять межі закону. Резюмуючи свою позицію, житель Оснабрюка зазначив, що є прихильником цивілізованого діалогу, проте право заявити про себе за допомогою гострого погляду залишається фундаментальною основою демократичного устрою. Виправдальний вирок суду Оснабрюка підтверджує, що провокаційна форма критики залишається законним інструментом громадянського контролю над інститутами влади.
Latest Posts
