На перший погляд йдеться про приватну галузеву поправку, однак вона оголила конфлікт інтересів одразу кількох сторін. Торгові об’єднання, передусім Німецька асоціація роздрібної торгівлі (HDE), наполягають на повній відміні заборони для всієї галузі. Частина політиків демонструє готовність до перегляду правил, які вони називають застарілими. Профспілки, навпаки, називають недільний відпочинок основою суспільного устрою, яку не можна ставити під сумнів заради комерційної вигоди.
Подібну суперечку в різний час проходили й інші європейські країни, і майже кожна знайшла власну відповідь. Одні держави повністю відкрили неділю для торгівлі, інші зберегли жорсткі обмеження, треті обрали проміжний варіант регулювання. Нижче — як це питання вирішено у найближчих сусідів Німеччини.
Швеція, Нідерланди та Франція відкрили неділю для покупців
Швеція скасувала законодавчі обмеження на години роботи магазинів ще у 1972 році — раніше за більшість інших європейських країн. Відтоді торгові точки можуть працювати з 6 до 24 години в будь-який день тижня, включно з неділею. Виняток зроблено лише для державних алкогольних магазинів Systembolaget, що мають монополію на продаж міцних напоїв, — вони по неділях традиційно закриті. Замість адміністративної заборони шведи обрали фінансовий механізм: тим, хто працює у вихідні та святкові дні, належить суттєва надбавка до заробітної плати.
Нідерланди у будні тримають магазини відкритими з 6 до 22 години. По неділях торгівля теж дозволена — зазвичай з 12 до 17 години, при цьому великі супермаркети нерідко працюють довше. Окремі муніципалітети мають право встановлювати власні винятки, наприклад у туристичних районах великих міст. Фактично рішення про обсяг недільної торгівлі передано на місцевий рівень, що створює різні моделі регулювання в різних регіонах однієї країни.
Франція дозволяє місцевій владі затверджувати до дванадцяти торгових неділь на рік для конкретного муніципалітету. В офіційно визнаних туристичних зонах — зокрема, у Парижі та Ніцці — діють ширші послаблення. Супермаркети в дозволені дні зазвичай відкриті з 9 до 13 години. Національне законодавство задає загальні рамки, але остаточне рішення залишається за конкретною комуною.
У Британії та Ірландії обмежень майже немає, Португалія пом’якшила правила нещодавно
У Великій Британії та Ірландії законодавчих заборон на недільну торгівлю фактично не залишилося. Магазини можуть працювати цілодобово в будь-який день року. Права найманих працівників при цьому окремо захищені — конкретні умови праці визначаються колективними договорами в кожній галузі.
Португалія суттєво оновила закон про години роботи магазинів у липні 2023 року. Відтоді всі торгові точки, включно з великими мережами, можуть працювати по неділях з 6 до 24 години. До реформи великі супермаркети по неділях були зобов’язані закриватися вже о 13 годині, що багато хто в галузі вважав серйозним обмеженням конкуренції.
Фінляндія пішла тим самим шляхом ще раніше: обмеження на недільну торгівлю там були повністю зняті у січні 2016 року.
Польща та Австрія зберегли жорстку заборону
Польща з 2018 року послідовно посилює закон про закриття магазинів у вихідні. Наразі торгівля по неділях у країні майже повністю заборонена — відкрити двері дозволено лише у визначену кількість виняткових днів, близько семи на рік, зазвичай перед Різдвом або Великоднем. Закон приймався як свідомий захід захисту працівників торгівлі та їхнього сімейного часу, і його активно підтримує католицька церква.
Австрія на федеральному рівні зобов’язує магазини закриватися по неділях та державних святах. Винятки стосуються лише вузького кола сфер — заправних станцій, аптек, а також окремих туристичних підприємств у певних регіонах. Порушення цього правила кваліфікується як адміністративне правопорушення. За жорсткістю регулювання Австрія залишається одним із найсуворіших прикладів у всьому німецькомовному просторі.
Данія береже неділю для малого бізнесу, Іспанія вирішує питання по регіонах
Данія дозволяє подовжені графіки роботи в будні, але по неділях проводить чітку межу: великі магазини зобов’язані залишатися закритими.
Невеликі торгові точки з оборотом нижче встановленого законом порогу відкривати свої двері в неділю все ж можуть — це правило на практиці працює на користь сімейних крамниць і кіосків. Для решти, більшої роздрібної торгівлі, недільна заборона залишається практично безумовною.
Іспанія передала регулювання годин роботи автономним общинам, тому єдиного правила для всієї країни не існує. У багатьох регіонах, включно зі значною частиною Каталонії та Країни Басків, неділя законодавчо закріплена як день відпочинку. Винятки передбачені лише для офіційно визнаних туристичних зон. Профспілки Іспанії історично жорстко відстоювали право на недільний відпочинок.
Конституційна особливість Німеччини
На думку захисників заборони на торгівлю в неділю та святкові дні: Німеччина принципово відрізняється від більшості сусідніх країн: стаття 140 Основного закону у зв’язці зі статтею 139 Веймарської конституції закріплює неділю та державні свята як дні відпочинку від праці безпосередньо на конституційному рівні. Такий правовий бар’єр у більшості європейських країн просто відсутній — там питання вирішується звичайним законодавством або регіональними нормами, без спеціального конституційного захисту.
Але в цьому є одна законодавча “діра”, Конституція не є зобов’язуючим Законом, Конституція та Основний закон регулюють законодавчі кодекси, Закони та Законодавчі акти. Простіше кажучи, Конституція не може забороняти, вона існує для підгонки Законів і рішень під певні рамки. І посилатися в забороні на Конституцію — як мінімум не професійно.
З третього боку: вихідний є у кожного працівника. Той працівник, який погоджується працювати в неділю чи святковий день, зобов’язаний отримувати більшу оплату, але він же має свій заслужений вихідний в інший день тижня. А заборона на торгівлю в ці дні не дає можливості всім іншим мешканцям за потреби отримати доступ до товарів щоденного вжитку. Тобто по суті порушує конституційні права громадян.
Саме тому дискусія в Німеччині виходить далеко за межі звичайної економічної суперечки між торговими об’єднаннями та профспілками. Будь-яке суттєве пом’якшення чинних правил потребуватиме не лише політичного компромісу між федеральним урядом, землями та соціальними партнерами, а й врахування законодавчих обмежень, яких немає в жодного з перелічених європейських сусідів.
І особливо небезпечним моментом, як і в будь-якій дискусії, є галас малоосвічених активістів, які завжди намагаються нав’язати особисті суб’єктивні погляди, а політики, боячись втратити рейтинги, ніколи не суперечать цим активістам. Ця проблема, як і в будь-якому проблемному питанні в Німеччині, є так званою “палицею в колесо”, яка не дає ні відступити назад, ні розвиватися далі…
Досвід Швеції, Нідерландів, Франції, Британії, Ірландії, Португалії та Фінляндії показує, що лібералізація недільної торгівлі не обов’язково веде до порушення трудових прав. Скоріше взагалі не стосується трудових прав.
Але досвід Польщі, Австрії, Данії та більшої частини Іспанії показує, що релігія повинна перебувати окремо від держави, інакше ми матимемо те, що коїться в Польщі, Австрії, що було в Угорщині до зміни влади. Гарним прикладом того, як з розвиненої країни за пару десятиліть релігія може зробити країну третього світу — є Ізраїль.
І нам вирішувати: йти вперед із часом, чи, як Польща та Ізраїль, повертатися у 17-те століття.
Джерела: tagesschau.de, bundestag.de
Останні публікації
