Поліпшення інтеграції (особливо не на словах задекларованої) іммігрантів на ринку праці не лише знижує дефіцит кадрів, а й збільшує податкові надходження, а також стабілізує систему соціального страхування, яка перебуває під тиском очікуваних демографічних змін. Адже німецький ринок праці зіткнувся з серйозними викликами насамперед через прогресуюче старіння населення, що вимагає системних реформ.
У березні поточного року кількість працівників, які сплачують обов’язкові внески на соціальне страхування, виявилася на 0,2% нижчою за минулорічний показник, попри те, що чисельність зайнятих іноземних громадян суттєво зросла — на 3,4%. Зрештою економіка за один рік втратила 75 тис. застрахованих працівників, констатують автори дослідження з Гютерсло.
При цьому багато сфер діяльності в країні вже зараз залежать від імміграції. За наданими даними, майже половина співробітників у сфері клінінгових послуг має іноземне громадянство (47,5%). У виробництві продуктів харчування цей показник становить близько 44%, а у сфері туризму та гастрономії — 36%. Навіть у секторі догляду за хворими та літніми людьми, який відчуває гостру нестачу персоналу, понад кожен п’ятий співробітник прибув з-за кордону.
У найближчі роки дана тенденція посилиться внаслідок структурних демографічних зрушень. Кожен четвертий працюючий громадянин Німеччини зараз старший за 55 років і вийде на пенсію протягом наступного десятиліття. Навпаки, іноземні працівники в країні значно молодші: серед них частка осіб старшого віку становить лише трохи більше ніж 12%.
У Німеччині залишаються вакантними понад один мільйон робочих місць
«Статистичні дані наочно показують: без суттєвого припливу іммігрантів багато галузей опиняться в кризовому становищі», — як пояснив аналітик фонду з питань ринку праці Тобіас Ортманн. Навіть з урахуванням того, що в деяких місцях відбувається скорочення штату, в країні як і раніше вільні понад 1 млн робочих місць.
Раніше наша редакція вже писала про головні причини простою робочих місць, і проблема не в керівниках компаній і навіть не в нестачі професійних кадрів — усі питання до ейчарів, які раптом вирішили, що саме вони керують компаніями та персоналом. Ця досить нова професія почала нав’язувати управлінцям свої правила набору персоналу, нікому не потрібні квоти. У підсумку бізнеси закриваються через брак кваліфікованих і мотивованих кадрів, бізнесмени думають, що проблема в пошукачах, а пошукачі сидять у Джоб Центрі, отримують допомогу і думають, що проблема в роботодавцях. Водночас і Джоб Центри не виконують свої обов’язки та не влаштовують пошукачів на роботу, не зацікавлюють роботодавців віддавати перевагу тим, хто стоїть на обліку як безробітний.
У підсумку маємо що маємо.
Для збереження добробуту суспільства необхідно підвищувати якість інтеграції фахівців, які прибувають до Німеччини. На думку аналітиків, назріла необхідність повернути дискусію про імміграцію в об’єктивне річище і розпочати масштабні реформи.
Значний невикористаний потенціал, згідно з матеріалами дослідження, прихований серед іммігрувавших осіб, які набагато рідше мають офіційну зайнятість зі сплатою страхових внесків порівняно з людьми, які мають німецьке громадянство. Крім того, іноземні фахівці часто працюють на позиціях, що не відповідають рівню їхньої реальної кваліфікації.
Зокрема, серед працюючих громадян Німеччини лише близько 12% зайняті на позиціях помічників та підсобних робітників. Серед співробітників з іноземним громадянством цей показник досягає майже 36%. Щобільше, навіть серед іноземців, які мають вищу освіту, 12,5% змушені виконувати роботу, яка не потребує високої кваліфікації. І знову питання, чому ейчари не розглядають освіту, досвід і вміння людини, а розглядають гендер, національність, колір шкіри та знання німецької мови на противагу знанню 3-4 іноземних мов. Яким потрібно володіти розумом ейчару, щоб не зрозуміти, що якщо людина знає 4 мови, то вона швидко вивчить і німецьку, а от вони такого фахівця серед німецькомовного населення не можуть знайти роками, і навряд чи знайдуть.
Значення мовних навичок та визнання іноземних дипломів
Найважливішим інструментом зміни ситуації називається мовна підтримка. Своєчасне володіння німецькою мовою підвищує шанси на працевлаштування, зазначили у фонді. Але у Фонді, мабуть, не знають про якість викладання в мовних школах і що найкращим місцем для вивчення мови є робота. Перевірено століттями, але не молодими експертами, які живуть у власному мильній бульбашці.
З цієї причини потрібно забезпечити надійне фінансування мовних курсів (куди вже більше, і так більшість грошей іде шахраям — ред.), ув’язавши їх із програмами підвищення кваліфікації та наданням місць у дитячих дошкільних закладах, зокрема для громадян, які вже розпочали трудову діяльність.
Не менш важливим фактором є процедура визнання дипломів та підтвердження професійного досвіду. Багато іммігрантів прибувають із готовою кваліфікацією, але роками не мають юридичної можливості застосувати її на практиці. Питання до ейчарів, чому дослідники це упустили з поля зору — неясно.
Тривалі процедури розгляду прошень про притулок та відсутність чітких перспектив щодо права на перебування в країні також затягують процес працевлаштування та знижують зацікавленість роботодавців.
До цього додаються проблеми взаємодії на стику ведення справ міграційними службами та структурами з працевлаштування. Співробітник фонду Роман Вінк указав на необхідність створення єдиних центрів обслуговування для працівників-іноземців.
Питання вивчення мови, бюрократичні процедури та нагляд за дітьми мають бути об’єднані в безперервний і послідовний інтеграційний ланцюжок, здатний запобігти довгостроковим економічним втратам.
З іншого боку, поки на державному та бізнес-рівні не зрозуміють, де криється осередок проблеми, тобто в ейчарах та їхніх підходах до відбору персоналу в Німеччині, поки не зрозуміють, що Джоб Центри мають влаштовувати на роботу, зацікавлювати роботодавців віддавати перевагу працівникам, які перебувають на обліку в Джоб Центрі, за умови, що їхня кваліфікація буде не гіршою, ніж кваліфікація звичайних пошукачів роботи — проблема не вирішиться. Бо в інших країнах, навіть у найревноснішій країні до іноземців — Ізраїлі, такої проблеми немає давно вже. Але ми в Німеччині. І настав час щось змінювати. Ні?
Останні публікації
