На прикладі історії сімнадцятирічного жителя Нюрнберга психологи та представники сфери освіти розповіли, як розпізнати проблему і де шукати підтримку.
Карл із Нюрнберга належить до багатьох дітей та підлітків, які страждають від шкільної тривожності. Кількість таких випадків різко збільшилася, проте люди навколо далеко не завжди ставляться до цієї проблеми з розумінням. Сімнадцятирічний юнак поділився з журналістами своїм досвідом подолання цього важкого стану.
Коли Карл думав про необхідність іти до школи, його іноді охоплювала паніка. Долоні ставали вологими, а в колінах з’являлося тремтіння. Свою першу панічну атаку сімнадцятирічний підліток пережив на головному залізничному вокзалі Нюрнберга. Після цього ситуація почала погіршуватися: виник страх перед відвідуванням навчального закладу, страх повторного виникнення паніки, а також сумніви в собі та сильне невдоволення власним безсиллям. Це тривало доти, доки Карл не звернувся за професійною допомогою. Тривожні розлади ефективно піддаються лікуванню, необхідно лише виявити рішучість і прийняти підтримку з боку лікарів.
Все більше молодих людей стикаються зі шкільною тривожністю
Випадок Карла не був поодиноким. «Точні статистичні дані про те, скільки саме підлітків страждали від шкільної тривожності, відсутні», — як повідомили в Міністерстві освіти та культури Баварії. В управлінні освіти Нюрнберга також не змогли назвати конкретних цифр, проте підтвердили, що кількість таких учнів стабільно зростає.
Факт зростання кількості таких випадків відзначив і керівник клініки дитячої та підліткової психіатрії при Міській лікарні Нюрнберг-Норд доктор Патрік Нонелл. За його спостереженнями, все більше молодих людей страждають від страху перед школою.
Він пояснив, що підлітки найчастіше відчувають страх перед певними курйозними ситуаціями в навчальному закладі. Йдеться про негативні соціальні контакти та про боязнь не впоратися з навчальним навантаженням. Карл зіткнувся з обома цими проблемами. У шостому класі викладачка першого ж дня образила його через зайву вагу. Крім того, однокласники протягом багатьох років піддавали його цькуванню. Але цей розлад характерний не лише для жертв булінгу.
Брак розуміння з боку оточення
«У якийсь момент я повністю перестав виявляти активність на уроках», — поділився Карл. Причиною була не відсутність бажання вчитися, а психологічна неможливість перебувати у процесі. Юнак все частіше залишався вдома або повертав назад дорогою до навчального закладу. Список пропущених днів збільшувався, через що йому довелося кілька разів залишатися на другий рік в одному й тому самому класі. Люди навколо реагували на таку ситуацію без належного розуміння. Його мати Керстін розповіла, що йому часто доводилося чути фрази з вимогами взяти себе в руки, проте подібні слова в такій ситуації абсолютно нічим не допомагали.
Поведінкова терапія демонструє високу ефективність
Патрік Нонелл також закликав суспільство до розуміння цієї проблеми. Керівник клініки підкреслив, що це, звісно, не означає, що підлітків у кожному випадку потрібно просто залишати вдома. Однак до цієї теми необхідно було ставитися максимально серйозно. Чим дольше симптоми залишаються без уваги, тим сильніше закріплюється тривожний розлад. Якщо ж молоді люди або їхні батьки своєчасно звертаються до клініки, то терапія приносить дуже хороші результати. Пацієнти проходять курс поведінкової терапії в поєднанні з іншими методами, що дозволяє їм навчитися контролювати свої страхи та емоції.
Шкільна тривожність є частиною ширшої проблеми систематичних прогулів, тобто неповажної відсутності на заняттях. Уже десять років при клініці в Нюрнберзі працює спеціалізоване амбулаторне відділення, яке займається цим напрямком. Патрік Нонелл вніс важливе уточнення, зазначивши, що не кожен випадок неявки до школи вказує на захворювання. Той, хто просто прогулює уроки заради розваги, не відчуває глибоких психологічних страждань. Однак за небажанням іти до школи часто приховуються колосальні внутрішні психологічні переживання. Такі пацієнти хочуть відвідувати заняття, але фізично та емоційно просто не здатні це зробити.
Кількість тривожних розладів збільшилася
Згідно зі звітом страхової медичної компанії DAK, все більше молодих людей страждають від різних тривожних станів. З часів пандемії коронавірусу цей показник збільшився з 17 до 22 відсотків. Період пандемії негативно вплинув і на стан Карла. Він узагалі не ходив до школи й практично не брав повноцінної участі в дистанційних заняттях. Патрік Нонелл пояснив це тим, що в той період у підлітків не було можливості практикуватися в соціальній взаємодії.
За словами керівника клініки, одночасно зі зростанням психологічних проблем серед молоді в Нюрнберзі розширилася й система надання допомоги. Клініка щільно взаємодіє з іншими профільними структурами. Директорка Управління освіти Нюрнберга Андреа Блендінґер зазначила, що педагоги пройшли спеціальне навчання з цієї тематики. Підтримку надають і шкільні психологи, соціальні працівники та спеціалізована служба консультування школярів Нюрнберга.
За відомостями міністерства освіти, аналогічні структури були розгорнуті по всій Баварії: для проведення індивідуальних консультацій безпосередньо в навчальних закладах працюють близько 1800 кваліфікованих педагогів-консультантів та близько 1200 шкільних психологів.
Крім того, збільшувалася кількість пропозицій для родичів хворих дітей. У Нюрнберзі мати Карла Керстін організувала власну групу взаємодопомоги.
Її син на той момент більше не мав потреби у проходженні терапії. Хоча шкільний страх не зник повністю, кількість пропущених навчальних днів помітно скоротилася, і юнак тепер чітко знає, як справлятися з нападами тривоги.
Під час лікування він зміг усвідомити дуже важливу річ: він не був якимось неправильним, з ним усе було гаразд. У нього просто була певна трудність, але в ній не було нічого ганебного, і цю проблему цілком можна вирішити.
Latest Posts
