Тим часом німецьке право влаштоване значно складніше, ніж здається на перший погляд: депортація — це не рішення, яке співробітник міграційної служби ухвалює одноосібно і за один день. Закон розділяє два принципово різні етапи — постанову про припинення перебування і саме примусове видворення, — і між ними лежить ціла процедура з оцінкою обставин, строками та правом на оскарження.
Поки у громадянина(ки) України діє тимчасовий захист за параграфом 24 закону про перебування іноземців (AufenthG), ризику депортації для них майже немає.
Але у цього правила є вузьке коло винятків, і розібратися в них варто заздалегідь, а не в момент, коли у поштовій скриньці вже лежить офіційний лист. Саме брак такої інформації найчастіше породжує паніку: людина отримує стандартне повідомлення про продовження документів або адміністративний штраф і сприймає його як перший крок до видворення, хоча формально ці речі між собою ніяк не пов’язані.
У цьому матеріалі — простими словами — ми розповімо про те, які підстави закон вважає законними для видворення, як влаштована процедура на практиці та якими правами володіє кожна людина, яка зіткнулася з подібним рішенням. Мова піде не лише про українців, а й про представників інших громадянств і навіть тих, хто вже десятиліттями має постійний статус у Німеччині.
Ми розглянемо різницю між термінами, які в розмовній мові вживаються як синоніми, хоча закон вкладає в них зовсім інший зміст, а також покажемо, на якому етапі і яким чином можна захистити свої інтереси.
Чи загрожує депортація українцям
Почнемо з головного питання, яке хвилює читачів найбільше. Українці в Німеччині володіють тимчасовим захистом за параграфом 24 AufenthG — це повноцінний дозвіл на перебування, а не хиткий проміжний статус, який можна легко скасувати. Поки документ діє, людина перебуває в країні на законних підставах і не входить до числа тих, хто зобов’язаний її покинути.
А строк дії тимчасового захисту продовжено на рівні Європейського Союзу до 4 березня 2027 року — це рішення було ухвалене спільно всіма країнами-членами блоку і поширюється на всіх українців із чинним статусом, незалежно від того, в якій німецькій землі вони проживають. Примусових повернень в Україну під час війни на практиці не відбувається і не може відбуватися. Масової загрози депортації для людей із чинним захистом наразі немає — вона можлива лише у вузькому переліку винятків, про які йтиметься нижче.
Коротко про головне:
- Поки діє параграф 24 AufenthG, депортація українцю не загрожує — захист продовжено до 4 березня 2027 року.
- Постанова про припинення перебування (Ausweisung) і примусове видворення (Abschiebung) — це різні етапи, а не одне й те саме рішення.
- Депортації передує індивідуальна оцінка інтересів людини та держави, а не автоматичне рішення.
- Реальні підстави для видворення — тяжкі злочини, загроза безпеці, втрата легального статусу.
- Кожен має право на адвоката і на оскарження рішення.
Увага! Наведена інформація не замінює юридичну консультацію — у конкретній ситуації потрібно звертатися до адвоката.
Чим відрізняються постанова про видворення і примусова депортація
У німецькому праві є три терміни, які в побутовій мові вважають синонімами, хоча позначають вони зовсім різні речі. Саме ця плутанина найчастіше стає джерелом необґрунтованих страхів і панічних переказів у соцмережах.
Ausweisung (параграфи 53–55 AufenthG) — адміністративна постанова, яка припиняє законне перебування і породжує обов’язок покинути країну. Це не вирок і не автоматичний захід, а результат зваженої оцінки інтересів сторін — держави та конкретної людини.
Abschiebung (параграф 58 AufenthG) — власне примусове видворення. Воно відбувається лише після того, як обов’язок виїхати стає таким, що підлягає виконанню, а добровільного від’їзду не відбулося. Проводить цю процедуру відомство у справах іноземців (Ausländerbehörde), і відбувається вона далеко не миттєво після першого рішення.
Abschiebungsanordnung (параграф 58a AufenthG) — особливий пришвидшений наказ про видворення, що застосовується у випадках терористичної загрози або загрози державній безпеці; він може бути виданий без попередньої постанови Ausweisung, оскільки йдеться про виняткові, а не рядові ситуації.
Таким чином, від початкового рішення до фактичного видворення минає декілька окремих етапів, розтягнутих у часі, і на кожному з них людина має право захищатися, звертатися до юриста і подавати скаргу до суду.
На яких підставах допускається депортація
Ключова норма закріплена в параграфі 53 AufenthG. Згідно з нею, іноземця висилають лише в тому разі, якщо його перебування загрожує громадській безпеці та порядку, і якщо оцінка всіх обставин показує: суспільний інтерес у його виїзді переважує його особистий інтерес залишитися.
До цих визначень також входить умисне поширення міжнаціональної ненависті, фізичне насильство, засноване на ксенофобії та шовінізмі, неодноразові заклики до насильства та інші види подібної поведінки. Згідно із Законом про громадянство (нова редакція), люди, викриті в цих злочинах, можуть бути позбавлені навіть громадянства, і незалежно від сімейного стану підлягають видворенню додому.
Водночас перед ухваленням рішення суд і відомство зобов’язані враховувати тривалість проживання людини в країні, її сімейні та економічні зв’язки, а також наслідки рішення для сім’ї, включно з неповнолітніми дітьми.
Конкретний перелік підстав для видворення наведено в параграфі 54 AufenthG. Інтерес держави у висилці вважається особливо вагомим, зокрема, при засудженні до позбавлення волі на строк від двох років за умисний злочин. Для низки насильницьких, сексуальних та пов’язаних із наркотиками злочинів, а також ксенофобії й окремих випадків шовінізму поріг знижено до одного року, а для окремих категорій — до шести місяців, що підкреслює серйозність підходу законодавця саме до цих складів злочинів.
Типові законні підстави для видворення:
- тяжкі кримінальні злочини із засудженням до реального позбавлення волі понад встановлений поріг;
- загроза державній безпеці або тероризм — найсуворіша категорія, регульована параграфом 58a;
- втрата легального статусу, коли дозвіл закінчився, не продовжений або відпали підстави для його видачі;
- відхилена заява про надання притулку з подальшим обов’язком покинути країну — це стосується тих, хто перебуває на процедурі Asyl, а не власників статусу за параграфом 24;
- надання неправдивих даних про особу або відмова сприяти її встановленню — розглядається як обтяжлива обставина;
- злочини, засновані на міжнаціональній ненависті, зокрема й неодноразове поширення ворожих висловлювань.
За словами юристів з міграційного права Німеччини, депортація ніколи не буває автоматичною. Закон прямо вимагає індивідуальної оцінки інтересів: з одного боку — суспільний інтерес у виїзді людини, з іншого — тривалість її проживання, сімейні зв’язки, ступінь інтеграції та наслідки для дітей і партнерів. Лише якщо суспільний інтерес переважує, постанова про видворення визнається законною. Тому кожне таке рішення можна і потрібно оскаржувати, і юристи радять не сприймати перший лист як остаточний вирок.
На практиці це означає, що дві людини з формально однаковим порушенням можуть отримати різні рішення: одна збереже право на перебування завдяки багатьом рокам життя в країні, роботі та неповнолітнім дітям, а інша — ні, якщо подібних зв’язуючих обставин у неї не виявилося.
Саме тому кваліфікована юридична підтримка на ранньому етапі часто стає вирішальним фактором: юрист допомагає зібрати і представити відомству саме ті докази, які закон вважає значущими при зважуванні інтересів.
Правова підстава: параграф 53 AufenthG (закон про перебування іноземців).
Які причини депортації трапляються на практиці найчастіше
На практиці найбільша категорія серед депортованих — це люди з відхиленою заявою про надання притулку або інших видів статусу перебування в країні, які були зобов’язані покинути країну, але не зробили цього добровільно.
Далі за частотою ухвалення таких рішень йдуть втрата статусу, кримінальні засудження та випадки, пов’язані із загрозою безпеці й антисуспільною позицією. Іншими словами, в основі більшості реальних справ лежить не випадковість, а завершена і вже програна адміністративна процедура.
За даними статистики та публікаціями в пресі, у 2025 році з Німеччини депортували близько 22,8 тис. осіб. При цьому офіційного розподілу цих випадків за конкретними підставами не було опубліковано, тому будь-які точні дані, розбиті за складом злочину, були б недостовірними, і їх не варто брати на віру. Важливо розуміти: ці цифри стосуються всіх іноземців у країні загалом, а не українців із захистом за параграфом 24, для яких ситуація принципово інша.
Окремо варто уточнити момент, який часто викликає зайву тривогу: прострочення оновлення персональних даних або документів саме по собі не є підставою для депортації. Це адміністративне порушення, за яке може бути накладено штраф, — і його не варто плутати з постановою про видворення, яка вимагає значно серйозніших підстав.
Пришвидшена депортація за параграфом 58a AufenthG
Окремий і помітно рідкісніший випадок — наказ про видворення (Abschiebungsanordnung) за параграфом 58a AufenthG. Його має право видати вищий орган землі без попередньої постанови Ausweisung — виключно для запобігання особливій загрозі державній безпеці або терористичній загрозі. Такий наказ набуває чинності негайно, однак людині зобов’язані надати можливість зв’язатися з адвокатом, а заяву про термінову судову заборону (Eilantrag) можна подати протягом семи днів з моменту ухвалення рішення.
Юристи з міграційного права підкреслюють: параграф 58a — винятковий інструмент, призначений для справ про тероризм і загрозу безпеці, а не для звичайної процедури, і застосовується він вкрай рідко і лише до конкретних, ретельно перевірених випадків. Навіть у цій ситуації закон гарантує доступ до адвоката за власним вибором і право на термінове судове оскарження протягом семи днів. Депортація не може бути виконана, якщо діє заборона на видворення за параграфом 60 AufenthG.
Правова підстава: параграф 58a AufenthG (наказ про примусове видворення).
Чи можуть повернути назад в Україну українських чоловіків, які вже отримали статус захисту
Правовий статус українських чоловіків із тимчасовим захистом у Німеччині не підлягає перегляду заднім числом!
Питання про долю українських чоловіків, які вже отримали статус тимчасового захисту в Німеччині, знову опинилося в центрі пліток і дискусій у соціальних мережах через анонсовані Єврокомісією зміни в правилах прийому біженців.
Поки частина громадськості обговорює можливе посилення умов для нових чоловіків мобілізаційного віку, які прибувають, юристи вказують на принциповий момент: правові гарантії, надані раніше, не можуть бути анульовані новими нормами заднім числом.
Розберемося, на чому ґрунтується ця позиція і чому становище українських чоловіків юридично складніше, ніж становище інших категорій біженців.
Що захищає вже отриманий статус
Українські чоловіки, які оформили тимчасовий захист у Німеччині на підставі параграфа 24 Закону про перебування (AufenthG), що імплементує Директиву ЄС 2001/55/EC, перебувають під дією принципу non-refoulement — заборони на повернення людини в країну, де їй загрожує небезпека.
Цей принцип закріплений у Женевській конвенції 1951 року та Протоколі до неї 1967 року і вважається імперативною нормою міжнародного права: вона обов’язкова для держав незалежно від поточного політичного порядку денного, включно з питаннями мобілізації та військового обов’язку в країні походження.
Чому нові правила не мають зворотної сили для тих, хто вже отримав захист
З 26 червня 2026 року Єврокомісія обговорює обмеження саме для новоприбулих українських чоловіків мобілізаційного віку — насамперед чоловіків 23–60 років, яким українська влада за законом не дозволила виїзд із країни у зв’язку з військовим обов’язком, а також чоловіків молодших за 23 роки, які добровільно проходять службу в ЗСУ.
Офіційні представники Єврокомісії, включно з представницею Генерального директорату з питань міграції Корінною Ульрих та єврокомісаром із внутрішніх справ і міграції Магнусом Бруннером, неодноразово підкреслювали: нові вимоги стосуватимуться лише тих чоловіків, хто звернеться за статусом після набуття правилами чинності, а вже надана раніше захист перегляду не підлягає незалежно від віку та мобілізаційного статусу отримувача.
Це застереження — не жест доброї волі, а пряме наслідування базового принципу правової визначеності, відомого в німецькій юридичній традиції як rechtsstaatliche Bestandsschutz — захист раніше набутих прав.
Він означає, що зміна правил на майбутнє не може заднім числом скасовувати права, законно набуті конкретним чоловіком до цієї зміни. Саме тому навіть потенційне продовження Директиви про тимчасовий захист до 4 березня 2028 року з новими обмеженнями для чоловіків не створює правового ризику для тих, хто вже перебуває під захистом у Німеччині.
Чим становище українських чоловіків відрізняється від випадків Сирії та Афганістану
Порівняння з попередньою практикою надання захисту чоловікам із Сирії та Афганістану показує, що підстави для нього були іншими. У цих випадках статус надавався виходячи із загальної небезпеки, що зберігається в країні походження, без прив’язки до якогось демографічного чи мобілізаційного критерію.
Становище українських чоловіків юридично складніше саме через фактор військового обов’язку: обговорювані зараз у ЄС обмеження вперше вводять віковий критерій, прямо пов’язаний із національним законодавством про мобілізацію, а не лише з рівнем загальної загрози як такої. При цьому, як пояснювали представники Єврокомісії, йдеться не про дискримінацію за статевою ознакою, оскільки критерій формально спирається виключно на норми українського, а не європейського права, і стосується конкретно тих чоловіків, кому заборонено виїзд.
Свобода пересування українських чоловіків як окремий правовий пласт
Окремої уваги заслуговує право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, закріплене у статті 13 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 2 Протоколу №4 до Європейської хартії захисту прав людини.
Це право поширюється і на українських чоловіків, які вже перебувають під захистом у Німеччині, але існує в іншій правовій площині, ніж державне регулювання умов надання самого захисту: одне не скасовує інше, обидва принципи застосовуються паралельно.
Обмеження доступу до статусу для нових категорій чоловіків-заявників не тотожне обмеженню їхньої свободи пересування як такої — це різні за своєю природою правові режими, які не можна змішувати при аналізі наслідків можливої реформи.
Таким чином, дискусія навколо майбутніх правил ЄС не зачіпає правове становище українських чоловіків, які вже перебувають під тимчасовим захистом у Німеччині.
Їхній статус захищений сукупністю норм міжнародного та європейського права — від принципу невисилання до гарантії збереження раніше набутих прав, — і будь-які нові обмеження, навіть у разі їх остаточного затвердження Радою ЄС, матимуть виключно перспективну дію і не торкнуться тих чоловіків, які вже легально отримали захист раніше.
Якими правами володіє людина під час процедури депортації
Це найважливіше, що варто запам’ятати: навіть постанову про видворення можна оскаржити, і на час розгляду скарги часто діє захист від фактичного видворення — тобто отримання листа ще не означає, що рішення негайно набуде чинності.
Одразу зверніться до адвоката з міграційного права. Право на юридичну допомогу діє на кожному етапі процедури, а зволікання може коштувати дорогоцінних днів, які йдуть на підготовку заперечення. Якщо коштів недостатньо, доступна безкоштовна юридична допомога та консультаційні центри, куди можна звернутися напряму.
Подайте заперечення або позов. Постанови відомства у справах іноземців оскаржуються через заперечення (Widerspruch) та/або позов (Klage) в адміністративному суді (Verwaltungsgericht). Проти рішень Федерального відомства у справах міграції та біженців (BAMF) щодо питань притулку заперечення, як правило, не подається — одразу оформляється позов, і тут важливо не переплутати процедури.
Стежте за строками і подавайте термінову заяву вчасно. Якщо рішення не має автоматичної відкладальної дії, подається Eilantrag — термінова заява, часто протягом одного тижня. Поки вона розглядається, діє захист від видворення, що дає час на повноцінну підготовку справи.
Звичайний позов нерідко зупиняє виконання рішення до винесення судового вердикту — це називається відкладальною дією (aufschiebende Wirkung). Але при відмовах, визнаних «явно необґрунтованими», автоматичного призупинення не передбачено — у цьому разі вирішальне значення має вчасно подана термінова заява, і тут рахунок іде буквально на дні.
За оцінкою юристів з міграційного права, коли видворення фактично або юридично неможливе — наприклад, через ситуацію в країні походження, — людина отримує статус Duldung, тимчасове призупинення видворення за параграфом 60a AufenthG. Duldung не є дозволом на проживання, але захищає від примусового видворення, поки зберігаються перешкоди. Саме тому юристи наполегливо радять: не ховатися і не ігнорувати процедуру, а діяти відкрито — через адвоката і суд.
Правова підстава: параграф 60a AufenthG (Duldung — тимчасове призупинення видворення).
Варто окремо підкреслити: система оскарження в Німеччині вибудувана так, щоб у людини завжди залишався час на захист. Адміністративні суди розглядають справи по суті, а не формально, і враховують усі надані докази — від довідок про працевлаштування до листів зі школи, де навчаються діти заявника. Це відрізняє німецьку процедуру від спрощених моделей, де рішення про видворення неможливо оскаржити по суті.
Коли можливі винятки для українців
Для українців із чинним захистом за параграфом 24 AufenthG загальної загрози не існує: поки статус діє, людина перебуває в країні законно, і це правило не має прихованих застережень. Винятки залишаються вузькими і стосуються тих самих підстав, що й для всіх інших іноземців, — жодної окремої, суворішої практики саме до українців закон не передбачає.
Тяжкі злочини або загроза безпеці. Засудження за серйозні злочини за параграфами 53–54 або справи, пов’язані з безпекою за параграфом 58a, можуть призвести до постанови про видворення навіть за наявності чинного захисту — статус за параграфом 24 не дає імунітету від кримінальної відповідальності.
Втрата підстав для статусу за параграфом 24. Окремі громадяни третіх країн, які мали лише тимчасовий український дозвіл на проживання, втратили право на захист за параграфом 24 з 5 березня 2025 року. Громадян самої України ця зміна не стосується і жодним чином не зачіпає їхній статус.
Якщо строк дії статусу наближається до завершення, не варто відкладати рішення на останній день — заздалегідь варто дізнатися про можливості переходу на інший вид дозволу на проживання після закінчення дії параграфа 24 і уточнити, чи можна продовжити статус захисту в Німеччині та Європейському Союзі, щоб не опинитися в правовому вакуумі.
Що робити, якщо прийшла постанова
Якщо прийшов лист від відомства у справах іноземців або Федерального відомства у справах міграції та біженців, панікувати не варто, але діяти потрібно швидко і послідовно:
- не ігноруйте лист і збережіть конверт — дата отримання важлива для розрахунку строків;
- негайно зверніться до адвоката з міграційного права;
- зафіксуйте строк для подання скарги — часто це один-два тижні — і не пропустіть його;
- з’ясуйте, чи потрібно подавати термінову заяву (Eilantrag) для збереження захисту від видворення;
- зберіть докази зв’язків із Німеччиною — роботу, сім’ю, навчання, інтеграцію;
- перевірте, чи діє ваш статус за параграфом 24 і чи не потрібне його продовження.
Часті запитання
- Чи можуть депортувати українця з чинним статусом за параграфом 24? Поки статус діє, людина перебуває в країні законно і не підлягає видворенню. Винятки — тяжкі злочини, загроза безпеці або втрата підстав для статусу.
- Чи депортують в Україну під час війни? Примусових повернень в Україну під час війни на практиці не відбувається. Строк тимчасового захисту продовжено до 4 березня 2027 року.
- Чи можна оскаржити постанову про видворення? Так, через заперечення та/або позов в адміністративному суді, а за потреби — через термінову заяву для збереження захисту від видворення на час розгляду справи.
- Чи депортують за прострочений документ? Саме по собі прострочення — це адміністративне порушення, за яке може бути накладено штраф, а не підстава для депортації. Тим не менш документи варто оновлювати вчасно.
- Що таке Duldung? Тимчасове призупинення видворення за параграфом 60a AufenthG, яке застосовується, коли видворення фактично або юридично неможливе. Це не дозвіл на проживання, але захист від примусового видворення.
А що в підсумку?
Депортація в німецькому праві — багатоступенева процедура з обов’язковою оцінкою інтересів, а не рішення, що ухвалюється довільно і без пояснень. Для українців із чинним тимчасовим захистом за параграфом 24 AufenthG загрози видворення наразі немає, а строк цього захисту продовжено до 4 березня 2027 року — це дає людям суттєвий запас часу на планування свого життя в Німеччині.
Реальні підстави для депортації залишаються вузькими — тяжкі злочини, загроза безпеці та втрата легального статусу, а також злочини на ґрунті міжнаціональної ворожнечі, включно з поширенням ненависницьких висловлювань в інтернеті, — і на кожному етапі процедури людина має право звернутися до адвоката і оскаржити рішення в суді. Знання цих правил не скасовує тривогу, але перетворює її на конкретний план дій, а не на нескінченний страх перед невідомістю.
Матеріал носить виключно інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Він підготовлений на основі офіційних джерел — сайту з текстами федеральних законів Німеччини, Федерального відомства у справах міграції та біженців (BAMF) та Федерального міністерства внутрішніх справ (BMI) — станом на червень 2026 року. Законодавство може змінюватися, а кожна ситуація індивідуальна. У будь-якому конкретному випадку, що стосується припинення перебування або депортації, необхідно звертатися до ліцензованого адвоката з міграційного права або до відомства у справах іноземців за місцем проживання.
Джерела: тексти параграфів 53–60a закону про перебування іноземців (AufenthG); Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF); портал роз’яснень з міграційного права asyl.net; Федеральне міністерство внутрішніх справ Німеччини (BMI).
Останні публікації
