У навчальному класі південноіндійського мегаполіса Ченнаї близько 20 медичних сестер та братів вивчають німецьку мову у прискореному темпі. Лише за шість місяців вони мають опанувати мову на рівні, достатньому для роботи в Німеччині. Одна з учениць, Рамалакші, поділилася в бесіді з журналістами, що її родина, попри фінансові труднощі, зібрала кілька тисяч євро для оплати її навчання.
В Індії сестринська справа — це трирічна університетська освіта, тоді як у Німеччині вона належить до системи професійного навчання. Відтоді як Рамалакші почала працювати, вона прагне допомогти своїй родині. «Моя мета — працювати за кордоном», — розповіла вона. — «Я хочу забезпечити фінансову безпеку своїй родині та побудувати власний будинок».
Уряд штату Тамілнад, столицею якого є Ченнаї, фінансує мовні курси для медичного персоналу, щоб знизити рівень місцевого безробіття та дати можливість сім’ям із низьким достатком отримати вигоду від глобального попиту на послуги з догляду. Приватні агенції потім підбирають для індійських фахівців потенційних роботодавців у Німеччині.
Пошук робочих рук
Німеччина гостро потребує кадрів. Покоління бебі-бумерів найближчими роками вийде на пенсію і припинить трудову діяльність, при цьому рівень народжуваності залишається недостатньо високим. У лікарнях не вистачає персоналу, у школах — учителів, а в ІТ-секторі — розробників.
За оцінками Інституту дослідження ринку праці та професій (IAB) у Нюрнберзі, країні необхідно щорічно залучати 300 000 фахівців для збереження поточного стану справ. Без нових кадрів жителям Німеччини доведеться працювати більше, пізніше виходити на пенсію або змиритися зі зниженням рівня добробуту, підкреслив дослідник IAB Міхаель Оберфіхтер.
Економічне диво не відбулося б без іноземних робітників
Після Другої світової війни (1939–1945) Німеччина пережила економічне піднесення, яке досі називають «економічним дивом». У 1950-х, 1960-х та на початку 1970-х років економіка зростала так швидко, що молодій демократії знадобилися робочі руки з-за кордону, щоб відповідати попиту.
Німеччина підписала офіційні угоди з такими країнами, як Італія, Греція, Туреччина та інші, забезпечивши постійний приплив кадрів. До 1973 року, коли цю політику було припинено, до Німеччини приїхали працювати 14 мільйонів людей. Їх називали т.зв. «гастарбайтерами», припускаючи, що за кілька років вони повернуться на батьківщину. Проте багато хто залишився і розпочав нове життя в Німеччині.
Бюрократичні перешкоди
Сьогодні Німеччина знову відчуває потребу в іноземних фахівцях. Проте мігранти стикаються з безліччю перепон при спробі влаштуватися на роботу. Захра, яка приїхала з Ірану, після закінчення університету в Німеччині спочатку зовсім не мала права працювати. «Знадобився майже рік, щоб отримати запис на прийом для переоформлення студентської візи на робочу», — розповіла вона. Захра попросила не вказувати її прізвище через побоювання перед можливими проблемами з міграційними службами.
Вона вільно володіє німецькою мовою, викладає в університетах та займається науковими дослідженнями. Проте навіть через багато років її дозвіл на роботу залишається тимчасовим. Щоразу, коли вона хоче змінити місце роботи або внести зміни до чинного контракту, їй доводиться зв’язуватися з відомствами. «Іноді я запитую себе: чи справді я хочу тут жити?», — поділилася вона. Деякі її друзі поїхали до Канади і вже отримали громадянство. «Я ж змушена проходити через це навіть після шести з половиною років життя в Німеччині».
Адвокат із Кельна Бйорн Майбаум спеціалізується на міграційному праві. Він підкреслив, що досвід Захри не є чимось незвичайним. «На жаль, подібна ситуація спостерігається по всій країні», — зазначив Майбаум. Його юридична фірма щорічно обробляє близько 2000 подібних випадків, намагаючись прискорити процес імміграції.
Серед його клієнтів є лікарі, медсестри, інженери та водії вантажівок. Основну проблему юрист вбачає у перевантаженості міграційних органів. Терміни обробки документів, що становлять багато місяців або навіть рік, не є рідкістю. Для заявників це вкрай виснажливо, підкреслив Майбаум: «Це не той сигнал, який ми маємо посилати світу. Зрештою, наша країна бере участь у конкурентній боротьбі за робочу силу».
Фахівці та біженці
Згідно з останніми даними Федерального відомства у справах міграції та біженців, нині в Німеччині проживає близько 160 000 іноземців із посвідкою на проживання, виданою кваліфікованим кадрам. Однак відомства у справах іноземців також несуть відповідальність за обробку заяв про надання притулку від мільйонів біженців, які прибули до Німеччини останніми роками через конфлікти та війни, наприклад, із Сирії чи України.
Недостатня цифровізація у державних структурах додатково сповільнює процеси. Кількість біженців значно зросла з 2015 року, проте владі не вдалося інтегрувати більшість із них у ринок праці. У результаті в суспільстві посилилося невдоволення імміграційною політикою. Партія «Альтернатива для Німеччини», що виступає проти міграції, отримала значну підтримку і стала другою за силою фракцією у Бундестазі, а також представлена у багатьох регіональних парламентах.
Із Тамілнада до Рейнланд-Пфальца
Медсестра Каялвлі Раджавіл здійснює обхід пацієнтів у клініці BDH у Валлендарі, невеликому місті недалеко від Кобленца у федеральній землі Рейнланд-Пфальц. Клініка спеціалізується на нейробіологічній реабілітації та допомагає пацієнтам відновлюватися після інсультів або травм. Раджавіл приїхала з Південної Індії всього кілька місяців тому. За її словами, спочатку основні труднощі викликала німецька мова. «Але мій керівник і колеги дуже допомогли мені та іншим.
Вони ставляться до нас із повагою», — зазначила вона. Вона є однією з 40 співробітників з Індії та Шрі-Ланки, яких клініка прийняла на роботу за останні роки. Більшість із них прибули через кадрові агенції, чиї послуги з підбору обходяться у суму від 7000 до 12 000 євро. Процес вимагає часу: від першого контакту до початку роботи минає до дев’яти місяців.
Побоювання з приводу нетерпимості
Для жителів Індії, які бажають працювати в Німеччині, ксенофобія та расизм є важливими темами, повідомив керівник служби догляду клініки BDH Йорг Бібрах. «Про це знають і в Індії. Нам усе частіше ставлять питання про політичну ситуацію та про різні партії», — підкреслив він. Існує безліч причин, з яких нові співробітники не хочуть продовжувати контракти після закінчення стандартного дворічного терміну: туга за домом, сімейні обставини або складнощі з інтеграцією.
Тому роботодавцям вкрай важливо створити для іноземних колег атмосферу, в якій вони почуватимуться бажаними гостями, вважає Бібрах. Щоб витримати глобальну конкуренцію за підготовлені кадри з Індії, клініка тепер пропонує програму для молоді, яка щойно закінчила школу на батьківщині. Навчання сестринській справі вони повністю проходять у Німеччині. Перевага такого підходу полягає у прискореній інтеграції та входженні у професію.
Оскільки навчання завершується в Німеччині, відпадає необхідність у визнанні іноземних дипломів — складній процедурі, яку ускладнюють розбіжності в законодавстві 16 федеральних земель. Для того щоб країна стала привабливішою для молодих талантів, відомства мають працювати швидше, а правила стати єдиними, підсумував Бібрах. «Усі кажуть, що нам потрібні фахівці. Але ми все ще далекі від культури гостинності, в якій усе функціонує без збоїв».
Джерело: DW
Latest Posts
