Земельний суд у справах про працю визнав дії роботодавця незаконними та зобов’язав виплатити повну суму втраченого доходу, включно з чайовими та пільгами, які надавались персоналу.
Цей випадок, про який стало відомо завдяки публікації в Legal Tribune Online, може стати важливим кроком у захисті трудових прав навіть для тимчасових працівників.
Виключення з графіка, переведення на іншу посаду й звільнення через участь у ініціативі
Під час роботи офіціантом у ресторані студент запропонував створити виробничу раду. Після цього його протягом кількох місяців не вносили до графіка змін. Згодом, коли його знову запросили на роботу, йому запропонували перейти з обслуговування в залі на кухню, що сприймалось як покарання. Відмова від нових обов’язків стала формальним приводом для негайного звільнення.
Суд розцінив звільнення як дискримінацію та спробу ввести в оману
Суд дійшов висновку, що звільнення напряму пов’язане з участю працівника в діяльності щодо захисту трудових прав. Позицію роботодавця, буцімто звільнення було викликане відмовою виконувати робочі завдання, визнано неправдивою. Суд постановив компенсувати студенту повний обсяг утраченої заробітної плати, починаючи з серпня 2021 року, включно з чайовими (які оцінили у 100 євро за зміну), а також грошовим еквівалентом наданих після зміни знижок на їжу й напої.
Відповідальність перейшла від компанії до директора — з особистим майном
Після того як компанія збанкрутувала, позов було розширено: студент вимагав притягнути до відповідальності колишнього директора як фізичну особу. Суд задовольнив вимогу, наголосивши, що було завдано прямої умисної шкоди всупереч законодавству, яке захищає працівників. У такій ситуації обмеження відповідальності, передбачене для товариств з обмеженою відповідальністю, не застосовується. Відтак директор має сплатити компенсацію зі своїх особистих коштів.
36 позовів: від чайових до невикористаної відпустки
Студент подав до суду 36 окремих заяв. Окрім незаконного звільнення, розглядалися й інші порушення трудових умов: неоплачена понаднормова робота (попри те, що контракт був оформлений на мінімальну зайнятість), утримання так званих «плат за посуд» і вирахування витрат на прання робочої форми.
Крім того, роботодавець не повідомив працівника про право на оплачувану відпустку, через що накопичилось 72 дні невикористаного відпочинку — це еквівалентно 29 повноцінним робочим тижням. Зобов’язання з виплати компенсації за ці дні передано новій компанії, яка продовжила роботу ресторану після банкрутства попереднього власника.
Рішення суду наразі ще не набрало законної сили.
