Принцип ініціативи простий: спочатку — дах над головою, потім — допомога в інших сферах. Однак, попри підтверджену ефективність, поширення підходу стримується браком доступного житла.
Бертарм Герінгер, 46-річний мешканець Вюрцбурга, один із тих, чиє життя докорінно змінилося завдяки цій програмі. Багато років він провів на вулиці, ночував у банківських відділеннях, під мостами або біля вентиляційних шахт. Усі речі носив із собою. Єдине, про що міг думати тоді, — де знайти притулок на ніч і як добути їжу. Тепер він мешкає у квартирі в районі Гойхельгоф (Heuchelhof) у Вюрцбурзі.
За словами Герінгера, саме житло врятувало йому життя. Як він зізнався, без нього не знав би, де опинився б сьогодні. Однокімнатну квартиру він отримав завдяки проєкту Noah, який реалізується організацією Christophorus-Gesellschaft у Вюрцбурзі в межах моделі Housing First. Головна ідея полягає в тому, щоб спершу надати людині житло, а вже потім допомагати розв’язувати інші проблеми — без вимог доводити свою “готовність до проживання”, як це передбачають традиційні соціальні програми. Це своєрідний аванс довіри, що часто стає вирішальним у процесі відновлення.
Проєкт активно шукає орендодавців, готових надати житло. Ініціативу очолює соціальний педагог Ян Блезінг, який повідомив, що 90% учасників проєкту змогли стабілізувати своє життєве становище й більше не опинилися на вулиці. Він наголосив: без такої підтримки люди, які стали соціально ізольованими, не мали б жодного шансу знайти житло самостійно в умовах дефіциту й високих цін на оренду. Блезінг також намагався розвіяти побоювання власників квартир щодо можливих проблем із колишніми бездомними: Housing First супроводжує своїх підопічних і готовий до співпраці. Станом на сьогодні у межах проєкту Noah у Вюрцбурзі проживають 13 людей у 11 квартирах.
Однак поширення ініціативи залишається обмеженим. У Баварії діє лише три подібні проєкти: у Вюрцбурзі, Нюрнберзі та Кронаху. За словами Блезінга, на мапі Німеччини все ще багато “білих плям”. Попри зростання кількості подібних ініціатив у країні — їх нині близько 50 — число людей без власного житла також збільшується. За останніми даними федерального уряду, понад 500 тисяч осіб у Німеччині не мають постійного місця проживання, з них близько 53 тисяч — у Баварії.
На цьому тлі доктор Кай Хаупріх, голова Федерального об’єднання Housing First, розкритикував державну політику у сфері бездомності. Під час конференції у Вюрцбурзі він заявив: «Це соціально-політичний скандал, що в коаліційній угоді федерального уряду питанню бездомності присвячено лише одне речення». Він підкреслив, що хронічна бездомність коштує державі значно дорожче, ніж надання житла. Госпіталізації, детоксикація, тимчасові притулки, перебування в ув’язненні — всі ці заходи потребують більших витрат, ніж фінансування постійного житла з супроводом. За словами Хаупріха, за десятиліття зібрано безліч наукових доказів ефективності Housing First. Модель з’явилася у Нью-Йорку в 1990-х роках і з того часу підтвердила свою результативність у різних країнах.
Європейським лідером у впровадженні програми залишається Фінляндія. Із 2008 року кількість хронічно бездомних там зменшилася на 70%. Як зазначив Хаупріх, це стало можливим завдяки об’єднанню зусиль представників усіх політичних сил і ухваленню єдиного рішення про державну підтримку Housing First.
Баварія також поступово виявляє інтерес до теми. У грудні 2021 року баварський ландтаг доручив провести дослідження щодо впровадження програми в регіоні. Висновки показали, що від 5 до 10 відсотків бездомних дорослих у Баварії — приблизно 2 200 осіб — можуть стати її учасниками. Крім того, ще з 2018 року в регіоні діє програма фінансування пілотних ініціатив для боротьби з бездомністю. Зі ста поданих заявок було схвалено всі. Представниця Міністерства у справах сім’ї, праці та соціальної політики повідомила, що на цілі програми щороку виділяється до чотирьох мільйонів євро.
Проєкт Noah наразі фінансується Європейським Союзом, але лише до осені 2026 року. Учасники ініціативи сподіваються, що після цього фінансування візьме на себе муніципалітет. Історія Бертарма Герінгера слугує переконливим прикладом того, наскільки дієвою може бути така допомога. Він сказав: «Це мій дім. Я зачиняю двері — і вони залишаються зачиненими. Я можу запросити гостей, наприклад, свого онука. Це найкраще. І це — відчуття безпеки». Герінгер переконаний: Housing First може стати початком системного розв’язання проблеми бездомності — шансом, на який заслуговують багато людей.
Latest Posts
