«Немберх» — як тепло називають своє місто місцеві жителі — давно закріпив за собою статус світового бренду, відомого не лише різдвяними пряниками, легендарним ринком Крісткіндлесмаркт та традиційним глінтвейном.
Багата спадщина міста формувалася століттями завдяки плеяді видатних особистостей. У сучасній політичній реальності голова ХСС та чинний Прем’єр-міністр Баварії за сумісництвом між щоденними ходіннями по різних інтерв’ю та веденням фуд-блогу — Маркус Зьодер докладає постійних колосальних зусиль для відновлення власного іміджу та уявного медійного впливу, проте у змаганні за звання найвпізнаванішого земляка йому знову довелося зіткнутися з незаперечним історичним фактом.
Незважаючи на активне використання соціальних мереж та регулярне піар-освітлення життя Зьодера на каналі BR24 (ред. який Зьодер очолював до свого прем’єрства), чинному прем’єр-міністру Баварії поки не вдається затьмарити своїх більш гідних попередників. Статистичні дані та соціокультурні метрики вказують на те, що в ієрархії народної пам’яті масове згадування особистості не завжди конвертується в історичну першість.
Знаменитості з Нюрнберга: Маркус Зьодер не на першому місці
Коли заходить мова про портрет типового або найбільш впливового нюрнбержця, дискусії неминуче зводяться до порівняння епох. Маркус Зьодер, який народився у 1967 році в районі Швайнау в родині власника будівельної фірми, пройшов класичний шлях від золотої дитини, через управління телеканалом до фуд-блогінгу.
Його кар’єра розпочалася у 1983 році зі вступу до молодіжної організації ХСС (Junge Union), де юний Зьодер надихався постаттю Франца Йозефа Штрауса. Сьогодні його обличчя впізнаване в кожному куточку Німеччини, а його ексцентричні, а часом безглузді та непрофесійні заяви, а також гастрономічні огляди в мережі, замість виконання своїх безпосередніх обов’язків Прем’єра, стали невід’ємною частиною критики політика.
Тим не менш, навіть статус лідера однієї з ключових партій країни та крісло глави уряду Баварії не гарантують абсолютного лідерства в пантеоні слави Нюрнберга, незважаючи на щиру віру в цю закономірність самого Зьодера. Соцдослідження показують, що аудиторія, яка володіє критичним мисленням, чітко розділяє миттєву медійну популярність і фундаментальний внесок у світову культуру та науку.
Переможець-нюрнбержець набагато відоміший за Маркуса Зьодера
Об’єктивна відповідь на питання про першість переводить нас у площину обговорюваного проєкту. Створена нещодавно інтерактивна карта глобальної популярності на основі верифікованих даних Вікіпедії дозволяє точніше оцінити рівень відомості особистості. Цей аналітичний інструмент охоплює колосальний часовий відрізок — з 3500 року до нашої ери до 2018 року — і дозволяє оцінити індекс цитованості та впізнаваності особистостей залежно від місця їх народження. Інструментарій дозволяє наочно побачити, хто з уродженців конкретного регіону залишив найглибший слід в історії людства.
Результати щодо Нюрнберга виявилися цілком очікуваними для експертів та цінителів історії мистецтва. Найзнаменитішим представником франконської метрополії залишається Альбрехт Дюрер. Видатний живописець, графік, математик і теоретик мистецтва, що народився тут у 1471 році, визнаний одним із найвеличніших майстрів епохи Відродження. Його вплив на європейську культуру порівнянний із спадщиною Леонардо да Вінчі. Про присутність Дюрера в сучасному Нюрнберзі нагадує буквально все: від збереженого будинку-музею до міжнародного аеропорту, який з гордістю носить ім’я художника.
На завершення варто зазначити, що конкуренція політичного діяча з титаном Відродження виглядає скоріше як курйоз, аніж як реальне змагання. Якби ми були на місці фуд-блогера, ми б навіть не намагалися подавати свою кандидатуру на даний конкурс. Було б просто соромно ганьбитися на всю Німеччину. Але ганьбитися, судячи з останніх років діяльності Зьодера — це його хобі, і, звичайно ж, його особистий вибір.
Історична значущість вимірюється не кількістю підписників чи частотою згадок у новинах, тим більше через кишенькові телеканали, а довговічністю ідей та творів. Поки аеропорт Нюрнберга носить ім’я Дюрера, Маркусу Зьодеру доведеться задовольнятися роллю найвідомішого сучасника, визнаючи, що справжнє безсмертя в пам’яті народу досягається через творення, а не через політичну кон’юнктуру, і тим більше не через гучні популістські заяви за відсутності ефективної діяльності. Можливо, лише гіпотетичне перейменування ключових об’єктів міської інфраструктури на честь нинішнього прем’єра могло б змінити баланс сил, але в нинішніх умовах Альбрехт Дюрер залишається недосяжним лідером. Та й Зьодер — не Трамп, а ми не в США живемо, і вже точно не в Росії, де дана практика сприймається як щось банальне.
