Напередодні святкування музей досяг ще одного символічного рубежу — його відвідав стомільйонний гість. Заснований 7 травня 1925 року, музей став одним із найбільших у світі зібрань експонатів, присвячених науці й техніці. У колекції — приблизно 125 000 об’єктів, серед яких — місячний камінь віком 3,7 мільярда років і 100-тонний підводний човен U1.
Урочиста подія та безкоштовні вихідні — ключові елементи святкування
Центральним заходом стане офіційна церемонія 5 травня, до участі в якій запрошено президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, прем’єр-міністра Баварії Маркуса Зедера та мера Мюнхена Дітера Райтера. Упродовж 10–11 травня музей відкриє свої двері для всіх охочих безкоштовно. Генеральний директор Вольфганг Гекль підкреслив: «Наша місія завжди полягала в тому, щоб зробити знання доступними для кожного».
Реконструкція триватиме до 2028 року через низку труднощів
Наразі половина з 45 000 квадратних метрів виставкової площі перебуває на реконструкції. Завершити її до ювілею не вдалося — терміни перенесено на 2028 рік через затримки будівельних робіт, банкрутство архітектурного бюро та подорожчання будівельних матеріалів. Початкова вартість проєкту оцінювалася у 445 мільйонів євро, але наразі вона зросла до 750 мільйонів. Додаткові 300 мільйонів надали федеральний уряд і федеральні землі.
До 2028 року, коли музей відзначатиме 125-річчя від дня заснування, планується повністю завершити оновлення будівлі. Засновником музею у 1903 році був інженер Оскар фон Міллер.
Оновлені виставки вже приймають відвідувачів
У 2022 році відкрився перший етап реконструкції — 19 нових виставок, що охоплюють тематику ядерної фізики, кінематографа, медицини та інших галузей науки. Найбільш популярними серед гостей стали модель ядерного поділу, зали авіації та космосу, а також оригінальний інкубатор, яким користувався Роберт Кох у дослідженнях туберкульозу.
Наразі триває другий етап реконструкції. Частина об’єктів — зокрема, шахта з фігурами шахтарів у натуральну величину й демонстрація високої напруги — тимчасово недоступна. Демонстрацію планують відновити, а подальша доля шахти залежатиме від наявності фінансування на її реконструкцію.
Архітектура музею — приклад інженерної досконалості
До завершення будівництва експозиції музею розміщувалися в Alte Nationalmuseum і колишніх казармах. Нову будівлю на острові Museuminsel у Мюнхені відкрили у 1925 році. Вона стала одним із перших бетонних об’єктів у регіоні — конструкція спирається на 1500 бетонних паль, кожна з яких витримує до 40 тонн навантаження.
Проекційний планетарій музею був світовою новинкою. Серед інших передових рішень — лабораторії для практичних занять, повнорозмірні палуби кораблів і макети промислових об’єктів: потяги, судна, літаки, а також підводний човен U1.
Відкриття 1925 року стало визначною подією епохи Веймарської республіки
Перший день роботи музею в 1925 році увійшов до переліку останніх великих громадських подій періоду Веймарської республіки. Школярам надали вихідний, а в місті відбулися святкові заходи. Малозабезпеченим родинам виплачували по одній марці — цього вистачало або на літр пива на Oktoberfest, або на два дорослі квитки до музею, вартість яких становила 50 пфенігів.
Переосмислення періоду нацизму в історії музею
У часи націонал-соціалізму музей був підпорядкований ідеологічним потребам режиму. За наказом Адольфа Гітлера була зведена окрема галерея автомобілів, а в бібліотеці відкрили антисемітську виставку «Вічний єврей». Сучасні архівні дослідження куратора Вільгельма Фюссля знову привернули увагу до постаті Артура Шенберга — єврейського інженера, наукового куратора й одного з співзасновників музею, який був двоюрідним братом композитора Арнольда Шенберга. У 1943 році Артур Шенберг загинув у гетто Терезін.
Повоєнне відновлення та розширення діяльності
Після руйнувань Другої світової війни музей частково відновив роботу у 1947 році. Повне повернення до довоєнного рівня експозицій завершилося лише у 1960-х роках. У 1970-х музей уперше перевищив мільйон відвідувачів на рік. Пізніше розширився за рахунок створення нових філій та виставкових просторів: залу авіації (1984), музею авіації в Шляйсгаймі (1992), Deutsches Museum Bonn (1995), транспортного центру (2003) та відділення в Нюрнберзі (2021).
Вольфганг Гекль зауважив, що музей «ніколи не буде завершеним остаточно», підкресливши незмінну прихильність до наукової просвіти й інновацій упродовж усієї його столітньої історії.
Latest Posts
