«Федеральний уряд Німеччини не бачить у ризику призову на службу в Росії загальної автоматичної причини для прийому російських чоловіків як біженців. Надання статусу захисту завжди залишається індивідуальним рішенням, яке принципово супроводжується перевіркою безпеки з боку спецслужб», — повідомив офіційний представник Федерального міністерства внутрішніх справ Німеччини. До цього процесу також належать виявлення можливих обставин, що виключають надання статусу, таких як доведена причетність шукача притулку до вчинення воєнних злочинів.
Однієї лише теоретичної можливості бути призваним на строкову військову службу юридично недостатньо для автоматичного надання політичного притулку або міжнародного захисту.
«Кожна суверенна держава має законне право набирати персонал для служби власній країні», — додав офіційний представник міністерства. Таким чином, призов сам по собі не є фактором, що безумовно тягне за собою надання захисту на території Німеччини.
Скарга ще може бути подана до Федерального адміністративного суду
Вищий адміністративний суд Берліна-Бранденбурга цього тижня офіційно встановив, що військовозобов’язані з Російської Федерації не мають права на отримання притулку лише на підставі факту очікування призову на військову службу.
Дане рішення скасувало попередню постанову нижчої інстанції, створивши важливий судовий прецедент у практиці розгляду подібних справ.
Позивачу спочатку було надано субсидіарний захист Адміністративним судом Берліна, оскільки існувала значна ймовірність того, що він не зможе протистояти адміністративному тиску щодо укладення контракту як так званий «контрактник».
На думку суддів першої інстанції, йому загрожувала відправка на агресивну війну проти України, що порушує міжнародне право, і, тим самим, небезпека загинути, отримати поранення або бути змушеним до дій, які порушують міжнародне гуманітарне право.
Федеральне агентство у справах міграції та біженців (Bamf) не погодилося з цією позицією та оперативно подало апеляцію. Вищий адміністративний суд після детального вивчення матеріалів справи ухвалив рішення на користь Bamf, скасувавши попередні захисні заходи.
В офіційному обґрунтуванні судового рішення йшлося, крім іншого, що як військовослужбовцю строкової служби позивачу фактично не загрожує відправка в зону бойових дій в Україну. Проходження строкової військової служби в пунктах постійної дислокації саме по собі не несе зі значною ймовірністю небезпеки катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання.
Так само достатньо ймовірною не є небезпека для життя, що виправдовує законодавчу заборону на депортацію громадянина. Прийнята судом апеляція з боку Bamf не була допущена до подальшого автоматичного перегляду, проте у позивача все ще існує законна можливість подати скаргу на це недопущення до Федерального адміністративного суду вищої інстанції.
Наостанок слід зазначити, що рішення Вищового адміністративного суду Берліна-Бранденбурга відображає прагнення німецької правової системи до жорсткого розмежування понять вимушеної еміграції та стандартних громадянських обов’язків у країні походження.
Відмова в автоматичному наданні статусу біженця особам, які підлягають звичайному призову особливо в Росії, підкреслює пріоритет індивідуального підходу та ретельної перевірки кожної справи з боку Bamf. Подальший розвиток цієї юридичної практики залежатиме від того, чи скористається позивач правом на подачу скарги до Федерального адміністративного суду Німеччини чи мирно поїде додому боротися проти свого уряду та тирана-президента.
Джерело: dpa
